Перейти до вмісту
Головна » Димитрівська поминальна субота

Димитрівська поминальна субота

P32600475 листопада 2011 року проректор з навчально-виховної роботи протоієрей Олександр Трофимлюк звершив Панахиду.

 5 листопада 2011 року, у суботу, доцент, кандидат богословських наук, проректор з навчально-виховної роботи протоієрей Олександр Трофимлюк очолив Панахиду у академічному храмі апостола і євангелиста Іоана Богослова м. Києва. Отцю Олександру співслужило духовенство храму. За своїх померлих родичів і близьких також мали змогу помолитися аспіранти та студенти Київської православної богословської академії. По завершенні Панахиди проповідь виголосив доцент, кандидат богословських наук, протоієрей Костянтин Лозінський, у якій розкрив важливість і значення молитви за померлих. Після цього була відслужена Літургія святителя Іоана Золотоустого.

Довідка: 

Історія встановлення Димитрівської поминальної суботи належить часу князя Димитрія Донського, який народився 26 жовтня за старим стилем (8 листопада за новим стилем). В часи його князювання хан ординський Мамай привів на Русь усю свою орду. Димитрій Донський прийшов до Сергія Радонежського за порадою чи йти на бій проти такого сильного ворога? Преподобний благословив князя і сказав, що повинно тобі, государю, попіклуватися про ввірене тобі від Бога стадо, і з поміччю Його отримаєш перемогу. При цьому дав йому двох монахів. На Куликовім полі, у 1380 році, великий князь залишився звитяжцем. Ця блискуча перемога над татарами стала початком визволення Русі від ординського поневолення. Повернувшись з поля битви, князь прийшов до преподобного Сергія. І тут, звершивши поминання тих, що загинули, запропонував церкві творити поминання убієнних воїнів в суботу, перед днем свого ангела, тобто 26 жовтня (8 листопада). З того часу ця субота й стала поминальною. З віком вона втратила своє значення згадування лише воїнів, і стала всезагальною батьківською поминальною суботою, тому в цей день православні християни звершують пам’ять усіх своїх спочили родичів так само, як і в інші “родительські” поминання.

Михайло Омельян, аспірант КПБА