'/%3E%3C/svg%3E){kind=small}
23 жовтня 2026 року, в день пам’яті святого апостола Якова, брата Господнього за плоттю, у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі відбулося особливе богослужіння. Уже третій рік поспіль в головному соборі обителі в цей день звершується Божественна літургія за давнім чином святого апостола Якова.
З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія богослужіння очолив намісник монастиря, архієпископ Вишгородський Агапіт.
Його Високопреосвященству співслужили ректор Київської православної богословської академії протоієрей Ярослав Романчук, голова Управління духовної освіти і богословської науки Православної Церкви України протоієрей Олександр Трофимлюк, викладачі Академії та братія монастиря.
За богослужінням молилися вікарії Київської єпархії єпископ Васильківський Єфрем та єпископ Макарівський Рафаїл, викладачі й студенти Київської православної богословської академії, братія та парафіяни обителі.
Особливістю Літургії апостола Якова є збереження низки давніх богослужбових традицій, зокрема окремого причащання вірян Тілом і Кров’ю Христовими. Спочатку причасники приймають Пречисте Тіло Христове з дискоса, а відтак причащаються Його Крові зі святої чаші. Саме в такий спосіб під час богослужіння приступили до Святих Христових Таїн усі охочі, які належним чином підготувалися до Причастя.
На завершення богослужіння архієпископ Агапіт подякував духовенству та всім присутнім за спільну молитву й звернувся до вірян з архіпастирським словом.
Відродження давньої літургійної традиції
Київська православна богословська академія стала ініціатором впровадження практики щорічного звершення Літургії святого апостола Якова у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі. Ця ініціатива, започаткована три роки тому, поступово утверджується як добра богослужбова традиція, що об’єднує духовенство, викладачів, студентів та вірян навколо спільної молитви.
Літургія святого апостола Якова належить до найдавніших літургійних традицій християнської Церкви. Її походження пов’язують з Єрусалимською Церквою, а церковне передання приписує її укладення святому апостолу Якову, брату Господньому, першому єпископу Єрусалима. Водночас сучасні літургійні дослідження розглядають цей чин як результат тривалого історичного розвитку єрусалимської богослужбової традиції.
На відміну від звичних для православних вірян літургій святителів Іоана Золотоустого та Василія Великого, цей чин має низку характерних особливостей. Значна частина священницьких молитов виголошується вголос, єктенії промовляються дияконом обличчям до народу, а поряд з апостольським і євангельським читаннями передбачене також читання зі Старого Завіту.
Особливу молитовну атмосферу створюють давні літургійні піснеспіви. Зокрема, під час Великого входу звучить піснеспів «Нехай мовчить всяка плоть людська…», а під час поминань Церкви віряни багаторазово відповідають: «Пом’яни, Господи Боже наш».
Звершення цієї Літургії має не лише богослужбове, а й важливе освітнє значення. Для студентів Київської православної богословської академії це можливість безпосередньо ознайомитися з багатством давньої літургійної спадщини, поглибити знання з літургіки та відчути живий зв’язок сучасного православного богослужіння з молитовним досвідом ранньої Церкви.
