Візантійська літургія між локальним контекстом та стандартизованою традицією – такою була головна тема міжнародного наукового симпозіуму на богословському факультеті Віденського університету 24 – 26 січня 2024 року. Її учасниками стали кілька десятків науковців із понад одинадцяти країн.
Впродовж двох днів на чотирьох секціях робітні обговорювались питання літургійної традиції, пов’язані передусім із богослужбовою практикою як у країнах, в яких візантійська молитовна традиція є рідною так і в багатоманітті діаспорного досвіду.
Саме новим контекстам молитовного життя вірних візантійської літургійної традиції у діаспорі було присвячено першу секцію доповідей і дискусій. Як можна було довідатись із презентації румунського богослова священника Даніеля Бенги, контекст діаспори не лише створює певні виклики для огранізації літургійного життя спільноти, але й відкриває певні можливості, як наприклад, відновлення поцілунку миру між вірними, що могло б становити певні труднощі у звичайному, часто надто ‘стандартизованому’ літургійному житті.
Цікавим досвідом оновлення літургійного життя у діаспорному контексті поділилась сестра Васса Ларіна, на прикладі власного творчого підходу до моління т.зв. ‘малих часів’ у особистій практиці вірних, як альтернативу паралітургійним молитвам.
У наступній секції науковці ділились літургійними оновленнями, представленими у літургійних книгах. Українські наукові інституції у цій секції були представлені науковцями Українського католицького університету та Київської православної богословської академії. Зокрема, цікавими особливостями літургійних змін у нових офіційних богослужбових книгах Православної Церкви України поділився старший викладач кафедри церковно-практичних дисциплін КПБА священник Андрій Дудченко.
Одними з важливих аспектів у роботі над виправленням літургійних книг отець Андрій назвав не тільки виправлення певних помилок попередніх перекладів, а й дотримання принципу “літургійного реалізму”: молитва Церкви має відповідати реальним потребам громади, що збирається на літургію. Важливим є те, що зміни, які впроваджуються в літургійну практику ПЦУ, мають рекомендаційний, а не примусовий характер.
Нові можливості для оновлення літургійного життя церкви через цифровізацію на прикладі онлайн-ресурсу ‘Молитва Церкви’, доступного також і через мобільні аплікації були представлені священником Української Греко-Католицької церкви Василем Рудейком.
Літургійні видання передовсім у перекладах сучасними мовами були предметом дискусій і доповідей третьої секції. Проблематика передавання текстуальних та структурних сенсів богослужінь візантійської традиції була представлена священником Томасом Неметом та дияконом Даниїлом Ґаладзою.
Доповідь священника Хризостома Нассиса була присвячена прониканню сучасних афонських літургійних видань у молитовну практику грецьких парохій.
Завершальна секція симпозіуму була присвячена чи не найбільш складному контекстові сучасного літургійного життя – літургійним перекладам та літургійній музиці. Як відомо, левова частка візантійської літургійної молитви є поезією, пристосованою для співу. Саме ці аспекти були представлені дуже жваво і з музичними вкрапленнями священниками Дамаскином Окінурою та Александром Йоніту. Серед дискусійних питань літургійних текстів було представлено також проблематику антиюдейських текстів та іншої ‘проблемної’ літургійної спадщини, яка з тих чи інших причин стала офіційним lex orandi церков візантійської традиції.
Одним із вартих уваги факторів дискусій симпозіуму стало те, що при представленнях та обговореннях цікавого літургійного різноманіття, спричиненого локальними контекстами, серед учасників все ж відчувалось прагнення до певної стандартизації традиції. Учасники також неодноразово наголошували на тому, що літургійним оновленням мають передувати ґрунтовні наукові дослідження.
