У вівторок, 8 грудня 2009 року, відбулося чергове засідання Вченої Ради Київської православної богословської академії, головним питанням якої був захист дисертаційного дослідження аспіранта КПБА Михайла Сивака. Тема кандидатської роботи: «Анатомія і психологія сімейного конфлікту: православний погляд».
Засідання розпочалося о 12-й годині, на ньому головував ректор Академії митрополит Переяслав-Хмельницький і Бориспільський Димитрій. У свому вступному слові владика висловив співчуття, у зв’язку зі смертю викладача нашої духовної школи кандидата історичних наук, доцента Володимира Зоценка і попросив усіх проспівати спочилому у Бозі «Вічную пам’ять». Після цього Вчена Рада перейшла безпосередньо до процедури захисту кандидатської дисертації. За порядком, була зачитана автобіографія пошукача, відгук наукового керівника протоієрея Ярослава Романчука та рецензії опонентів: професора Дмитра Степовика і священика Павла Мельника. Також з доповіддю виступив сам дисертант, в якій він зазначив, що «моральний стан сучасного суспільства є критичним. Зараз, нажаль, можна констатувати процес повної деградації інституту сім’ї, масові розлучення, спричинені цілою низкою конфліктів, сприймаються як прояв свободи, як нормальне явище. Відсутність здорової сім’ї породжує пияцтво і наркоманію. Пияцтво набрало широкого розповсюдження. Ще більшою бідою сьогодення є наркоманія. Цей порок робить людину рабом темних сил. Держава веде боротьбу лише з наркобізнесом, а не з причиною наркоманії, на основі якої з’явився наркобізнес. Основна причина наркоманії – це духовна спустошеність серед молоді, втрата сенсу життя і моральна нестійкість.
Вражає своїми масштабами проблема розпаду сімей, злочинності, дитячої проституції. Сучасна молодь, особливо діти, у своїх думках і вчинках відтворюють те, що бачать і чують довкола, особливо те, що відбувається у їхніх сім’ях. Загальновідомо, що перше, найважливіше виховання починається саме в родині, але оскільки наша країна понад сімдесят років жила за законами войовничого атеїзму, сім’я, здебільшого, загубила це велике покликання – християнського виховання дітей».
Після відповіді здобувача на різноманітні запитання членів Вченої Ради, відбулося голосування, результатом якого було присвоєння дисертанту наукового ступеня.
–
–
–
