Під час роботи в Інституті рукописів Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського у Києві нашу увагу привернув невеликий рукопис середини ХVІІІ ст. (9 арк.).
Під час роботи в Інституті рукописів Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського у Києві нашу увагу привернув невеликий рукопис середини ХVІІІ ст. (9 арк.). Він був написаний одним почерком, чітким, але досить химерним, і його зміст можна умовно розділити на дві частини. У першій частині містився «Опис» Свято-Духівського монастиря у Вільно, відремонтованого після пожежі 1749 р. в часи ігуменства Сильвестра Добрини, у другій – запис прибутків і розходів цього ж монастиря у 1749-1752 рр.
Сильвестр Добрина (1712-1767) є досить відомою постаттю в церковному житті ХVІІІ ст. Він народився в Гадячі в сім’ї священика, був вихованцем Києво-Могилянської Академії (навчався в ній разом з Г. Кониським, Т. Александровичем, І. Лятошевичем), її викладачем риторики і проповідником. Під час навчання в Академії він прийняв чернечий постриг в Києво-Печерській лаврі. З 1744 р.- ігумен Петропавлівського монастиря Києві, з 1748 р.- ігумен Кирилівського монастиря у Києві, у 1751 -1760 рр. – ігумен Святодухівського монастиря у Вільні, у 1760-1767 рр. – архімандрит Петропавлівського монастиря в Глухові(1). Будучи ігуменом Свято-Духівського монастиря у Вільні, вів боротьбу проти дискримінації православної Церкви у католицькій Речі Посполитої, зайвим свідченням чого є знайдений нами документ – лист Сильвестра Добрини до київського митрополита Тимофія Щербацького, який наводиться у додатках (2)
До речі, у цьому документі згадується соратник Добрини -ієромонах Інокентій Болдишевський, про якого мова нижче. «Опис» являє собою ранню копію, зняту невдовзі після створення оригіналу. На аркуші 6 зв. розповідь під 2-м пунктом несподівано продовжується розповіддю про пункт 13. Це викликано або дефектом оригіналу або неуважністю копіїста. Сам «Опис» було складено між 1749-1760 рр., можливо до 18.08.1757 р., тобто часу укладення прибутково-розходних записів, які підписав старший ієромонах Феофан Леонтович (він очевидно є автором «Опису»), намісник ігумена ієромонах Варлаам Владичка (підписався по-польськи), проповідник Миколай Данилевський, еклесіарх Самуель Акінчич (підписався по-польськи). Варто зупинитися на цих записах, які попри лаконізм проливають важливе світло на економічне становище обителі. Ці записи стосуються 1749-1754 рр., причому розкривається роль ігумена Сильвестра Добрини в пошуках фінансів. Зазначено і час, коли в монастир приділялися гроші. Видно, що Синод щорічно видавав монастирю 100 рублів, що свідчить і про неабияку увагу імперії про зміцнення православних центрів (які Петербург розглядав і як центри ідеологічного впливу) на нещодавно приєднаних землях (2 розділ Речі Посполитої). Відзначимо, що Добрина вже 25.04. 1749 р. при переїзді з Вільна до Москви отримав 100 червінців від Серапіона – смоленського «преосвященного».
Можливо тут допущено описку, бо смоленським єпископом був тоді Гедеон Вишневський, теж вихованець і викладач Києво-Могилянської Академії минулому і ясно, що він був знайомим з Добриною ще з київських часів. Всього Добрина зібрав 1229 рублів 85 коп., а також згадані 100 червінців (приблизно 270-280 рублів). Плідними були пошуки грошей іншими представниками братії: ієромонаха Інокентія Болдишевського, сугдецького ігумена, та ієромонаха Климента Козловського, в колишньому овруцького ігумена. Так, о. Климент зібрав у Петербурзі 1917 рублів 98 коп. На відродження монастиря дала гроші (2696 руб.) імператриця Єлизавета і ці гроші Добрина привіз із Риги. Не менш цікавими є записи про видатки монастиря. Левина їх частка припадала на ремонт обителі, яка постраждала від пожежі 1749 р. Зокрема, 5000 талярів було заплачено архітектору Іоанну (Криштофу) Глобчицю (щорічно по 1000 талярів), злотницькому майстру Андрію Бандишу – 4 000 польських злотих або 580 золотих червінців, ризькому присяжному маклеру Генриху Янкевичу – 2696 червінців. Були видатки на «самонужнейшую церковную утварь», на «тяжбы» в литовських судах, на прокорм, одяг тощо Добрини та згаданих ієромонахів (розходи на відрядження по сучасному), транспорт, зокрема візникам, які возили з Риги до Петербургу Болдишевського і Козловського; окремо ієродиякона Феофана Томашевського; з Петербургу до Вільна (Болдишевського); на великий портрет цариці Єлизавети і за 12 друкованих портретів російських царів; на асесорів до Бреста-Литовського; на поїздку на трибунал до Мінська тощо.
«Опис» стосується найзнаменитішого православного монастиря Литви й Білорусі. Він бере свій початок від дерев’яної церкви, заснованої на місці страти віленських православних мучеників свв. Антонія, Іоанна і Євстафія (їх мощі нині зберігаються в обителі). Після того як у 1597 р. уніати захопили цю церкву, православні спираючись на підтримку сестер з магнатського роду Волович, збудували монастир з цервою Сошестя Святого Духа в центрі Вільна біля Остробрамської вулиці (нині – вулиця Аутрос Варту, 10). Невдовзі він став єдиним у Литві, а лише після діяльності київського митрополита св. Петра Могили став потужним центром православ’я в регіоні (йому підлягало 16 чоловічих і 2 жіночих монастиря), хоча під пануванням Речі Посполитої в роки безкінечних війн його становище було дуже складним. У 1749 р. від пожежі, яка охопила Вільно, монастир сильно постраждав. Але завдяки енергійній діяльності ігумена Сильвестра, про якого згадувалося вище, монастир був швидко відновлений (в основному відбудували монастир у 1753 р.).
Приблизно в цей час і був створений «Опис», який дає достовірне уявлення про вигляд відродженого монастиря, особливості його розташування та архітектури, розташування приміщень тощо (келій, поварень, підвалів, тощо), також садків та городів. Насамперед викликає зацікавлення згадки про церкви (Зшестя Святого Духа, св. Іонна Богослова, свв. Костянтина і Єлени, Благовіщенська) і «школы старинные», описи інтер’єрів (фрески, скульптури, казальниця (що типово для католицьких храмів), вказівки на сусідів монастиря (кармелітський монастир, віленські міщани Страшкевич і Дорофієвич). Важливими є також згадки про майно монастиря у Вільні (кам’яні будинки, лавки, земля для городів, які монастир здавав у оренду), подарунки книг від Синоду. Не переказуючи зміст «Опису», його текст наводимо нижче. Весь рукопис написано тогочасною українською мовою з домішкою церковнослов’янських слів. Його публікація здійснена за правилами, розробленими Я. І. Дзирою, про які ми неодноразово писали. Однак титла у тексті нами не розкриваються, знак (…)* ставиться в місцях, де текст неможливо прочитати (як правило одне-два слова).
протоієрей Юрій Мицик, д. і. н, проф.
Примітки:
1)Кагамлик С. Р., Андрущенко М. В. Добрина //Києво-Могилянська Академія в іменах. Енциклопедичне видання.-С. 183-184.
2)Національна бібліотека України ім. В. Вернадського. – Інститут рукописів.-Ф. 160.- № 596.- Арк. 93-93 зв.
* * *
«Опись
благочестивого грекороссийского Свто-Дхва в престолном Великого княжества Литовского городі Вилні находящагося мнстря, с показанием всего, что в оном послі пожара, которой в 1749 году воспослідовал; за правления его преподобия отца старшого игумена Силвестра Добрины возобновленное и вновь построено.
І Показанной мнстр положение свое иміет внутр самого города Вилни, под стіною городскою с приізду в западные городские ворота, по здешнему Остра брама называемые, по правой стороні в сусідстві с кармелитами босими, которих ограда монастирская по той же правой стороні начинается от самой Острой брамы и кончится при ограді сего блгочестивого мнстря.
С приізду от главной улици, которая от помянутой Острой брамы до других городских восточних ворот идет, иміются в каменной стіні болшие в мнстр сей уіздные ворота, на которих не весма высоко кирпичем поднятие жесть облою (?) покритые три щиты, а на тіх щитах три неболшие кресты.
2
Внутр мнстря от помянутых ворот з самого уізду шагов на 7 стоят школы старинные //(арк. 1 зв.) каменные и два апартаменты, в верхнем апартаменті изб чтиры, а в нижном чтиры, под оними три каменные погреба с каменним же сподом. В показанних школах по пожарі вновь зділано дверей осім, кришка гонтовая, в верхнем апартаменті потолок вес з гладких доск, переходы деревянные на столпах деревянних же с одной стороны, а с окны всі как в верхнем, так и в нижнем апартаменті стоят пусты, також и помост в верхнем апартаменті не иміется, печи яко перегорілые, нікуди не годятся.
3
Повыш школ на той же стороні дівичий монстыр каменою стіною, которая оттол до самой городской стіны продолжается от міста, на котором церков Сошествия Свтого Дха стоїт, отгорожен, в нем церков Блговіщения Пресвтыя Бцы каменная неболшая, под которою стоит (?) с сводом каменным. При оной напротив келия каменная с чуланом. При той каменной церкви келия деревянная с чуланом же вверху, знов келиї каменные, за келиямы – поварня каменная, при самой стіні кармелитов босих два склепы каменные, под оними погреба, вкруг церкви сад неболшой, поза келіями огород, в котором колодязь деревянной. Против болшой церкви Сошествия Свтого Дха в показанной в каменной стіні ворота малые для входу в помянутый //(арк. 2) дівичий монастир поближе к школам в той же самой стіні болшие уіздные ворота.
4
С приїзду от улицы главной, вышпомянутые три щитовы ворота в лівую сторону шагов на 7 стоят старинные каменные келиї в два апартаменты чолом к болшой Сошествия Свтого Дха церквы стіні городской, а тилом на самую улицу Остробромскую, под которой келіями погребов с потолками деревянными три, в нижном апартаменті келиї дві, а посреді сіни, в верхнем апартаменті дві, а посреди сіни. В показанных келиях и сінях внов зділано потолков деревянних 6, окон 20, дверей 10, сходы деревянные одны, переходы на столпах деревянных с одной стороны кришка гонтовая, всі келиї и сіны выбілены известю, полы везде вымощены кирпичем на піску без извісти. З показанных чтирох келий в одной толко иміется піч, от пожара еще оставшаяся, совсім дряхлая и ни к чему не годная.
5
От помянутых старшинских келий в лівую сторону шагов на 9 стоят келиї також каменные братерские чолом к городской же стіні, а тилом на помянутую Остробромскую улицу, с чола и с тилу з старшинскими келиями между показанными старшинскими и братерскими келиями с тилу (арк. 2 зв.) от улицы Остробромской иміется для сохранения церковного и монастырского сокровища два каменные склепы с двома желізными дверми и сводами каменными. Под помянутыми братерскими келиями погребов с каменнными сводами три, самые келиї розділяются на два апартаменты в нижном апартаменті келий чтыри, а пятая трапеза зимняя с чуланом, в верхнем апартаменті тако келий чтири, а пятая трапеза літняя, в нижнем и верхнем апартаменті между келіями иміются вшир односаженные сіны. Во всем том строениі зділаны вновь: в нижних келиях и зимней трапезі печей зелевых 5 в тіх же нижних келиах перегородок деревяних 4 для поміщения двоїх монахов в одной келиї, во всіх осми келиях, двоїх трапезах и двоїх сінях пол кирпичной на піску без извісти, потолки деревяные, дверей 25, окон 38, все строение и показанные два склепы гонтою покрыты.
6
От тилу прописанных братерских келий продолжается каменная стіна до ограды міщанина виленского Страшкевича на 16 шагов, в которой стіні с улици Остробрамской иміются болшие уіздные ворота и той же самой стіні примурованные, винокурня и поварня, черепицею жолобчатою вновь //(арк. 3) которая черепица извістю не укріплена, но толко повішенна. Посуда вся до поварни и винокурни надлежащая деревянная, вновь куплена, дверей зділано двое, и окон двое.
7
По лівую сторону оних же болших конюшенных ворот к показанной Страшкевичовской ограді вновь пристроено ста[й]ню, возовню и чулан для упряжи, на которых кришка драпичная (?), ворот в них двое, а двери одни.
8
Напротив тіх же самих на конюшенный двор уіздних ворот на 18 шагов стоїт ограда другого міщанина виленского Дорофіевича, к которой ограді пристроенно изб три и потом (?) для дров, з котрих изб одна гостинная с чуланом, друга служителская с чуланом же, а трема килия (?), в оных келиях печей зелевых 2, дверей сім, окон осім, всі три избы и повыш крыши черепицею плоскою, которая извістю не укріплена, но толко повішена.
9
Посреди помянутого конюшенного двора иміется колодязь, в котором вновь зділанной деревянной зруб, на верху кришка и колесо з двома цебрами.
10
От чола вышепоказанных старшинских и братерских келий шагов на 8 начинается Ясноверской (?) //(арк. 3 зв.) огород, в котром иміется должины шагов 38 и 3 аршин, ширины шагов 22 и 1 аршин, весь тот огород забором новым огорожен, к оному забору присовокуплен, з другой новый же забор зділанной между вышпомянутыми школами и келіями старшинскими, в котором иміются уіздные в мужеской мнстр ворота, над тыми воротами на чтирех столпах кришка и копула малая с крестом вновь зділана.
11
У концов показаного забору огородняго, которой продолжается к городской стіні, им (…)* стіной городской стоїт каменістая и ненакрытая колоколня в три апартаменты, з которих на среднем апартаменті высят колоколы называемые: 1. Лев, в сімсот пудов из лишком; 2. Ян во сто пудов из лишком; 3. Варлаам в осмдесят пудов; ; Бгослоов в 60 пудов; 5, 6 и 7 неболшие.
12
От вышпоказанных мнстырских публичних з Остробрамской улици уіздных между школами и келиями апартаментских находящихся трещитовых ворот до самой городской стіны иміется шагов на 5 в должину, а от ограды помянутого дівичого мнстыря до улицы, прозывамой Субочбрамской, сажен в 4 в ширину, на сем місті между дівичем мнстрем и огородом мнстрским стоїт болшая каменная Сошествия Свтаго Дха церков в должину на 29, в ширину на 14 1/2, а в высоту на 10 саженей. В той церкві иміется//(арк. 4) храмов 3. 1. Посреди болшой Сошествия Дха називаемый крестоносного братства 2. Южный свтаго апостола и евангелиста Иоанна Бгослова. називаемый Кромницкий 3. Сіверный, свтых равноапостолных царей Константина и Елены, называемій Введенский (?); ті побочные два храмы отділяются от болшого столпами каменными внутр церкви стоящими, южный трома и сіверный трома и помянутого южного храма олтар примурован еще снаружи наподобие каплицы, другий малий храм ст. Симеона Столпника с приходу в показанный болший храм иміется каменной притвор. Во всіх троїх храмах и в притворі свод каменной, а в каплици потолок деревяной. Под сводом тіх храмов находится склепов для положення мертвых тілес 11, а дванадцятий вні церкві близ притвора. Во всей церкві дверей внішных 8, окон 48. Модель сооружения церковного как звні, так извнутр наподобие римских церквей и потом з приходу в церков зділаны дві болшие башни, между которими в самом верху щит, а пониже по сторонам два полущитки. На верху церкви от южной сторони щит един, а от сіверной другий болшие, по подобию пирамид высоко зділанные.
Что именно во всей той церкви послі пожара в 749 году приключившагося, возобновлено и что вновь построено, слідует //(арк. 4 зв.) внутр и церков вся с каплицею и притвором вытинкована, выбелена и вверху на своді болшого храма красками, назваемыми шварц угер терранглика с извістю мішаными между штукаторскою квадратурою розмалиована. Пол вес в церкви, каплици и притворі вымощен кирпичем болшим квадратовым гладким, по здешнему называемому посацка. Иконостас во всіх троїх помянутих преділах каменный, на которой (где прилично) штукатарская работа и столпов фалшимрамарных разноцвітных 14, також около врат болших царских фалшмрамор наведен, а в самом верху помянутого иконостаса з гипсу зділаны особы: Христос на кресті, под крестом с одной стороны Бгомати, з другой Иоанн Бгослов. Во всяком олтарі показанних троїх преділов иміется новозділанных каменных престолов 3, жертвенников три. Посреди церкви близ правого крилоса к столпу приділанно каменное проповідническое місто. Внутрь едной башни, которая с приходу в церков по лівую сторону стоїт, зділаны круглые деревяные сходы на хоры, которые хоры толко над болшими церковными вхожими дверми иміются, балясами деревяными огороженные, а с хор тіх показанные сходы пошли вверх аж до самой копулы помянутой башни; внутр другой башни, которая по правую сторону стоїт, от полу до самой //(с. 5) копулы ничего не иміется, кромі пустого міста на часи. Во всей церкві зділано: дверей деревяных шесть, а прочие от пожара исцілели, окон 48 под киті (?) краскою зеленою малиованных. В показанное число шести дверей церковных и дванадцяти склеповых ділано из казны мнстрской, а не подрядом плотницкого майстера.
2
Снаружи церков вся с каплицею и притвором отинкована, побілена вышпомянутими с извістю мішаными красками, около дверей, окон и на заломах каменных розмалиована, мало нічто штукаториею з приходу на вышпомянутых двоїх башнях и щиті между оными башнями, на котором герб российской в неболшом лавровом коопердименті штукаторско ж выділан, роскрашенна. Строение деревяное по всій церкві под кришку черепичастую зділано кріпко, надежно и по надлежащему. Как самый болший храм начав в должину от частопоминаемых башен до самого конца олтаря, а в ширину от прежде показанаго южного щита до сіверного наподобие креста; так и другие побочные низшие два преділи с олтарями своїми, каплица, притвор, наддверники, приоконки и всі изимен (?) покриты суть жолобчастою доброю черепицею, а двоїх передних башен копулы, около копул неболшие галки, в самом верху башен между копулами болшой гербовной щит, пониже при тіх же башнях побочные три щитки //(с. 6) и южной и сіверной болшие щиты. На болшом олтарі и притворі маленкие копулки, всі білою жестю побитые, крестами неболшими позолоченными и краскою зеленою помалиоваными украшенные, опрочь копулки на притворі, на которой во місто креста Дух Свтый в лучах позолоченних пядей на три на всей церкві для дожда жолобов 6 жестю пообиваных.
13
Мнстыря сего благочестивого камениц в городі Вилні иміется пять, лавок 5, пустих міст для огородов на зарічной мизі 10, с которих приходит всей наемной сумы в год талярей 45 понеже камяници и лавки по воспослідовавшему в 1749 году пожарі не с казны мнстырской, но от жилцов возобновлены, которое свое возобновление зачитая (?) жилци ж миза в годовую наемную сумму дают толко половину денег в мнстир против суммы прежде пожара бывшой.
14
Книги руские, жалованные из свтійшаго синода и все добро здешное церковное и мнстырское принял я от его преподобия отца старшого игумена Силвестра Добрины, по силі реестра прежде руками братства и братиї подписанного в цілости».
(НБУ ім. В. Вернадського. – Інститут рукописів.-Ф. 160.- № 1119.- Тогочасна копія)
Додатки:
1752, грудня 17 (6).- Вільно.-Лист ігумена Сильвестра Добрини до київського митрополита Тимофія Щербацького.
“Копія.
Великому гспдну ясне в Бгу преосвященнійшому кир Тимофею Щербацкому, православному архиепископу, митрополиту киевскому, галицкому и Малыя Россиї
Покорное доношение
(…)* его графского сиятельства полномощного российского миністра при полском дворі обрітающагося чрез посланного от блгочестивого грековосточного от Стаго Дха виленского конвенту нашего за ділами монастырскими на сейм до Гродна иеромонаха Иннокентия Болдишевского от данного мні, нижайшему, прыказа в том, сездил бы я, нижайший, в Минском воеводстве находящемуся близ отнятого от нас Селецкого мнстра бискупом жмудским гспдном Тишкевичем, его ж бискупа вотчину, називаемую Косин, к его ясновелможности гспдну бискупу жмудскому (ибо де приоб[е]щал возвратить мнстр Селецкий по прежнему к старшинству блгочестивому виленскому) ездил я, нижайший, и со мною игумен блгочестиивого стых апстол Петра и Павла минского мнстра Феофан Яворский и вышменований иеромонах Иннокентий Болдишевский в предпомянутую отчину к ясневелможному гспдну бискупу жмудскому Тишкевичу с прошеним, дабы его ясневелможность во исполнение своей пред полномощным российским миністром обявленную декларацию, в сылі фундушов помененый Селецкий наш мнстр ко блгочестию по-прежнему возвратить приказал 1752 года ноября 13 д[ня], но вмісто возвращения во владіние оного Селецкого мнстыра немало безчестия прибыло, ибо и комлемента не вислухав, начал бранить всякими неприличными словами, бити поривался: «В Санкт Петербурх идите собі жить из нашого панства», а производил оную брань чрез два часа, а на остатку когда я, нижайший, крайней резолюциї допрашался, изволил сказать: “Я есть бискуп Тишкевич и тишкевичевскиї добра от владіния иже кому хотіл, роздал, а будут и более о том стужати, еще того докажу, что за вси года сколи держали, есте прожилис, денги мні оплатить будете“ и с тим мене отпустил; вашому ясне в Бгу преосщенству всенижайше представляя, а как мні, нижайшему, о том поступить, высоко архипастырской в покорности моей ожидая млстівой при Бжием (?) и архипастырском блгословениї послідующей резолюції
Вашего ясне в Бгу преосвященства всеныжайший послушник блгочестываго грековосточного Стаго Дха виленского конвенту, из оних к нему принадлежащих православних мнстырей старший к. к. и. Силвестр Добрына.
Из Вилня 1752 года декабря 6 д[ня]”.
(Національна бібліотека України ім. В. Вернадського. – Інститут рукописів.-Ф. 160.- № 596.- Арк. 93-93 зв. – Копія)