Дорогі браття і сестри! Читаючи Священне Писання, ми часто зустрічаємось із житіями тих, які були найвеличнішими серед людей свідками Божими на землі. Вони стали основою і опорою Церкви Христової, адже своїм життя і кончиною проповідували Слово Боже грішному людству.
В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Дорогі браття і сестри!
Читаючи Священне Писання, ми часто зустрічаємось із житіями тих, які були найвеличнішими серед людей свідками Божими на землі. Вони стали основою і опорою Церкви Христової, адже своїм життя і кончиною проповідували Слово Боже грішному людству. І поряд з тим, що більшість людей на землі знаходять спокій і тихе існування, насолоджуються життям і втішаються в скорботах, в обранців Господніх, безліч яких знає як Старий, так і Новий Завіт, життя наповнене постійними гоніннями, тяжкими стражданнями і, навіть, мученицькою смертю. Згадаймо хоча б пророка Ісаю, який був розрізаний заживо дерев’яною пилою, чи Манасію, чи Захарію, який був убитий у вівтарі між престолом (Ковчегом завіту) і жертовником, чи архідиякона Стефана, який був побитий камінням, чи апостолів Якова і Павла, які були усічені мечем, а апостола Петра, який взагалі був розіп’ятий головою вниз… Це тільки маленький приклад того, що терпіли праведники в ім’я Господнє. Але серед всіх цих праведників найстрашнішою і найбезглуздішою смертю закінчив своє житіє найбільший серед людей і пророків, коли-небудь народжених жінкою (Лк. 7: 28), – Хреститель Спасів Іоан, пам’ять якого ми сьогодні світло святкуємо. Про кончину його життя нам розповідає євангельський уривок, який ми чули сьогодні за Літургією.
В роки проповідництва Іоана Хрестителя в Галилеї правителем був Ірод Антипа. Він був жорстокою людиною. Одного разу, коли Ірод був покликаний до Риму у службових справах, він зупинився в домі свого звідного брата Филипа. У Филипа була дружина Іродіада, яка сподобалась Іроду. І ось, коли Ірод, вирішивши всі службові справи, повертався назад, то забрав її з собою, а до них приєдналась і дочка Іродіади – Саломія. Коли ж Іоан Предтеча довідався, що Ірод, прогнавши свою законну дружину, одружився з Іродіадою, то почав викривати його, кажучи: «Не годиться тобі мати жінку брата твого» (Мк. 6: 18). Не подобалось це викриття й Іродіаді, і вона намовила Ірода, щоб той схопив його і вкинув до в’язниці. Ірод боявся Іоана, знаючи, що він чоловік праведний, але все-так послухав Іродіаду і вкинув його до в’язниці.
А одного разу, коли правитель святкував день народження, до нього зібрались всі старійшини Ізраїльські. І ось дочка Іродіади Саломія, танцюючи, розважала гостей. І так догодила, що Ірод поклявся віддати їй все, чого вона захоче, навіть половину свого царства. Саломія запитала свою матір, чого їй попросити в царя, а та сказала, щоб просила голову Іоана Хрестителя. Святий Іоан Золотоуст у слові на день Усікновення голови Іоана Хрестителя говорить: «Немає нічого страшнішого за гнів злої жінки. Краще мати справу з демонами, ніж з нею».
Ірод був засмучений і збентежений такою видумкою Саломії, але через клятву і сором перед тими, що возлежали з ним, послав ката, наказавши відсікти Іоану голову і принести йому. Той пішов, відсік голову і приніс її на блюді, віддавши дівчині, а та віддала її своїй матері. Священне Передання говорить, що Іродіада, отримавши голову Предтечі, почала голкою колоти вуста і язик святого, якими він викривав її блудне життя, і почула від мертвого пророка ті ж грізні слова викриття.
Такими діями Ірод з Іродіадою і її дочкою самі накликали на себе кару Господню. В скорому часі Ірод був позбавлений царства, відправлений в заслання в Галилею, а пізніше в Іспанію. За ним відправилася й Іродіада з дочкою. Одного разу взимку Саломія переходила річку. Враз лід проламався під її ногами, і вона впала у воду, а, падаючи, лід відсік їй голову. Голову покійної принесли матері, а труп так і не змогли знайти.
Сьогоднішнє євангельське читання змальовує нам страшну картину. Земне життя найбільшого серед пророків закінчилось мученицькою смертю. Дехто може запитати: чому ж Господь посилає таку смерть праведникам? На це відповідає святитель Григорій Великий, кажучи: «Попускаючи праведникам безвинно страждати, Господь показує нам те, яким суворим судом Він покарає грішників, якщо випробовує стражданнями тих, яких Сам Він наповнює похвалами». Звичайно, що ніякі страждання праведників не зрівняються з тією славою, яка чекає на них і у Царстві Небесному, і тут на землі. Свята Церква Христова не може знайти слів, щоб достойно оспівати і прославити Предтечу і Хрестителя Спасового Іоана. Адже він ще під час земного життя був прославлений Господом. «Бо кажу вам, – говорить Господь, – з народжених жінками немає жодного пророка, більшого за Іоана Хрестителя» (Лк. 7: 28).
Дорогі браття і сестри! Святкуючи пам’ять святого пророка і Предтечі Господнього Іоана, нас переповнює і радість, і скорбота. Сьогодні і свято, і піст. Радість наповнює наші душі через те, що ми розуміємо, що хоча святий пророк помер, але він перебуває на небесах і молитовно предстоїть перед престолом Божим, просячи Господа за всіх нас. Він помер, але його громогласний заклик «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне» (Мф. 3: 2) є актуальними і у наш час. Хоч Іоана Хрестителя не стало, його голос звучатиме завжди, викриваючи грішників.
Скорботою душа наповнюється через те, що ми своїми гріхами стаємо учасниками страти Предтечі. Адже святі отці наші гріхи уподібнюють Саломії, Ірод – це наш розум, який повинен керувати нами, нашими почуттями, а натомість стає рабом гріха. Іродіада – це демонські сили, які спонукають нас до гріха. Часто перед нами стоїть вибір: благодать Бога або гріх. Якщо наш розум не розбитий гріхом і не опанований тілесними пристрастями, ми обираємо благодать Божу. Якщо ж розумом вже керує гріх – ми уподібнюємось тим, хто вбив Іоана Хрестителя. Пам’ятаймо про те, яку велику шкоду приносить гріх людині. Кожен гріх розпочинається з малого, а закінчується страшними наслідками.
Споглядаючи на святу кончину життя праведника, молімося до нього, щоб він своєю ревністю зберіг нас від беззаконь, наповнив наші душі любов’ю і благословив наш земний шлях. Просімо у нього молитов перед престолом Божим, щоб він укріпив нас бути твердими свідками правди і істини Божої, сподобив нас прожити земне життя у виконанні заповідей Христових і удостоїтись життя вічного на небесах. Амінь!
ЕПІФАНІЙ,
митрополит Переяслав-Хмельницький
і Білоцерківський