У статті подано коротку передмову до першої частини переліку дисертаційних робіт студентів КДА та сучасної КПБА. Подано відомості про формування та систематизацію дисертацій студентів КДА відповідно до сучасних кафедр духовних навчальних закладів.
Ключові слова: академія, бібліотека, перелік робіт, дисертації, рукопис.
У статті подано коротку передмову до першої частини переліку дисертаційних робіт студентів КДА та сучасної КПБА. Подано відомості про формування та систематизацію дисертацій студентів КДА відповідно до сучасних кафедр духовних навчальних закладів.
Ключові слова: академія, бібліотека, перелік робіт, дисертації, рукопис.
У Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (фонд № 304) зберігаються дисертації студентів Київської духовної академії (КДА). Вони становлять значний науковий потенціал та чималу історіографічну цінність. Тут можна побачити всю різносторонню проблематику досліджень студентів Академії. Вихідці з КДА завжди проводили ґрунтовну і копітку роботу з джерелами, які вони всебічно використовували. Увівши до наукового обігу малознані та невідомі документи, вони суттєво збагатили джерельну базу церковно-історичної та богословської науки. На жаль, не дивлячись на великий інтерес дослідників різних напрямків гуманітарної науки до згаданого фонду (№ 304), окремо його вивченням майже ніхто не займався. Нам відома тільки одна праця, яка спеціально присвячена дослідженню цього питання (Крайняя О. А. Диссертационный фонд Киевской Духовной Академии в Институте рукописи Национальной библиотеки Украины им. В. И. Вернадского // Труди Київської Духовної Академії. – К.: Вид. УПЦ МП, 2009. – № 11 (Ювілейний збірник, присвячений 20-річчю відродження Київських духовних шкіл). – С. 164 – 192). Варто згадати й окреме дослідження напрацювань студентів Київської академії, які предметом свого розгляду мають візантиністику (Файда О. Візантиністика у дисертаціях студентів Київської Духовної Академії (30-ті роки XIX ст. – початок XX ст.) // Південний архів: Збірник наукових праць. – Випуск XXII. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2003. – С.41–44). З початком революційних подій та приходом до влади більшовиків всі монастирські архіви та бібліотеки, в тому числі й бібліотека Київської духовної академії, зазнають нищення та втрачають велику кількість своїх раритетів. Ставлення атеїстичної влади до таких церковних зібрань було цілком зрозумілим, враховуючи ідеологічну лінію комуністичної партії та переслідування «ворогів народу», якими були всі, хто вірував у Господа нашого Ісуса Христа.
Так склалося, що більшість бібліотечних зібрань монастирів та духовних навчальних закладів були розпорошенні між багатьма установами та між різними відділами навіть однієї наукової установи, що значно ускладнює їх дослідження. Як зазначає О. Крайня, у 1934 році дисертаційний фонд поступив у відділ рукописів Всенародної бібліотеки України (далі ВБУ, зараз ІР НБУ) не в повному обсязі. З 2519 рукописів відсутні були 462 роботи. Документи, які поступали у нові державні архівні та бібліотечні установи з різних церковних бібліотек, вже мали свою нумерацію, а інколи навіть супроводжувалися картотеками та описами. Тому, як правило, їм присвоювали тільки нові номери фондів. Так відбувалося і з дисертаціями студентів Київської академії. Упродовж багатьох десятиліть атеїстичного панування не могло бути навіть мови щодо дослідження дореволюційного фонду дисертацій студентів духовної школи. Подібним чином стояло й питання щодо відновлення діяльності самої Київської духовної академії. Хоч останню й планували відкрити у післявоєнний час на місці Київської духовної семінарії, яка діяла тоді на території розореного Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря, однак і самій семінарії залишилося діяти у Києві недовго (1947 – 1960). Відродження духовної освіти, а з ним – і церковних досліджень, відбулося вже після проголошення державної незалежності України. У 1989 році стараннями тоді Екзарха України, митрополита Київського і Галицького Філарета, у великій святині Українського Православ’я – Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі – відкривається Київська Духовна Семінарія, а з утворенням Української Православної Церкви Київського Патріархату (1992) вона переноситься у Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир.
Після свого відродження у 1990-их роках Київська православна богословська академія (КПБА) Української Православної Церкви Київського Патріархату впевнено рухається до свого величного 400-літнього ювілею, надихаючись молитвами святих отців, якими так багата історія цієї «обителі благочестя». З її стін вийшло багато святих угодників Божих: святителі Феодосій Чернігівський, Димитрій Ростовський, Інокентій Іркутський, Іоан Максимович, Філофей Лещинський, Іоасаф Білгородський, Павло Конюшкевич, Георгій Кониський, Софроній Іркутський, Арсеній Мацієвич, Антоній Смирницький, Інокентій Борисов, Мелетій Леонтович, преподобні Паїсій Величковський, Феофан Затворник та інші. Багато вихованців стали відомими діячами Помісних Православних Церков. Серед них святий Константин Політанський (Константинопольський Патріархат), преподобний Досифей Васич (Сербська Православна Церква), Вселенський Патріарх Константин І, авторитетний фахівець в галузі церковного права єпископ Далматинський Никодим Мілаш. Результати проведеної у стінах Академії великої дослідницької роботи, яка різнобічно розкривала минуле Церкви, не втратили актуальності донині. Про це свідчать праці сучасних дослідників, які з наукової спадщини КДА нерідко черпають матеріал для своїх досліджень на різноманітну тематику.
Цілком зрозуміло, що, досліджуючи ті чи інші питання, молоді науковці Академії зверталися до різних тогочасних архівних, рукописних та книжкових зібрань, переважна більшість яких зосереджувалася у храмах та монастирях. Так, наприклад, до преосвященних настоятелів Свято-Михайлівської Золотоверхої обителі, допоки ще не було монастирської читальні, неодноразово зверталися студенти та викладачі Київських навчальних закладів для дозволу користуватись бібліотекою святині. Чимале значення мали матеріали Церковноархеологічного музею. Багаті церковні збірки досліджували не лише викладачі та студенти КДА, а й учені з інших наукових установ Російської імперії. У наш час варто було б систематизувати та проаналізувати основні напрями досліджень та дати коротку характеристику кожній дисертаційній рукописній праці. Для цього необхідно підняти всі 2057 наявних робіт. Хронологічно це матеріали від 1830-х років до останніх років існування цього вищого духовного навчального закладу. Окреме питання – це комплексне дослідження самих праць для того, щоб порівняти їхні тексти з тими публікаціями, які з’являлися у різних виданнях того часу. Адже, як правило, найкращі рукописні дослідження з рекомендацій професорів Академії друкувалися, а згодом автори цих праць ставали відомими дослідниками того чи іншого питання та обіймали певні вакантні посади в різних навчальних та наукових установах. Звичайно, можна провести систематизацію робіт відповідно до тих кафедр, які існували в дореволюційній КДА, або ж за іншими критеріями, які пропонують дослідники: богословські, історико-церковні, літературно-філософські (О. Крайня).
На наш погляд, корисним було б систематизувати дисертаційні праці студентів КДА відповідно до сучасного розподілу кафедр у Київській православній богословській академії УПЦ Київського Патріархату або ж – у Київській духовній академії УПЦ в єдності з Московським Патріархатом, що мало б цілком практичні цілі. Це спростило б пошук відповідних питань та конкретних тем при написанні бакалаврських, магістерських робіт, кандидатських, докторських дисертацій, доповідей на конференціях, монографій тощо. Зараз у КПБА діє 7 кафедр: Священного Писання Старого та Нового Завіту, богослів’я, церковного права, церковноїісторії, літургіки та церковного співу, філософії та філології. Якщо ж проаналізувати список фонду дисертацій, то можна побачити, що тут знаходиться чималий перелік тем, які відповідають вище названим кафедрам. Варто зауважити, що не всі роботи в цьому фонді (№ 304) є власне дисертаціями. З 1869 року, відповідно до нового положення про наукові ступені, на 3 курсі навчання в Академії необхідно було написати підсумкову роботу та скласти екзамени, і тільки найкращі студенти могли продовжити навчання на 4 курсі та написати кандидатську дисертацію. Тому тут зберігаються як перші (підсумкові), так і останні (кандидатські) роботи. Крім того, можна побачити як чорнові, так і чистові роботи. Деякі з них мають по два екземпляри, про що зазначається і в самій картотеці робіт. Частина рукописних праць не має дати, року, місця написання. Також бувають відсутні відомості про автора та саму назву праці. Частково ці елементи вдається відтворити, але це вже вимагає окремого дослідження по кожній конкретній дисертації з уточненням за архівними матеріалами або ж протоколами засідань ради Київської духовної академії, які, як правило, друкувалися у «Трудах Київської Духовної Академії». Набагато складніша ситуація тоді, коли відсутні певні сторінки рукопису, зокрема початкові, де подаються всі згадані складові роботи. Протоколи засідань ради КДА – своєрідний літопис наукового життя закладу. Саме в них зосереджена інформація щодо організації наукового та навчального процесу, внутрішньоакадемічні рецензії на праці професорів, викладачів та магістрів, а також відгуки на дослідження, подані авторами на наукові премії. У протоколах містяться характеристики на частину кандидатських дисертацій студентів. З написання студентських дисертацій розпочали свою наукову кар’єру відомі дослідники, професори, праці яких часто друкувалися в «Трудах КДА» та інших періодичних виданнях Академії.
Особливо цінними серед публікації науковців Академії є їхні монографії (часто докторські чи магістерські роботи), статті та рецензії-відгуки, огляди. Наукові праці студентів Академії зберігаються й у фонді № 711 («Киевская Духовная Академия») Центрального державного історичного архіву України в м. Києві (далі – ЦДІАК України). Виявлення серед великої кількості справ (понад 19 тис. одиниць зберігання) саме дисертаційних та інших робіт студентів Київської Академії вимагає копіткої праці не одного і не двох дослідників. Тільки дослідивши належним чином вище згадані фонди, а також відповідні архіви викладачів навчального закладу, можна, сподіватися побачити цілісну картину з сучасним станом студентських робіт Київської духовної академії. Нижче наводимо першу частину хронологічного списку робіт фонду № 304 (до позиціїДис. № 1300). Тут містяться автори робіт, їхні назви, рік написання та загальна кількість сторінок. Коли ж якісь з вище названих складових роботи були відсутні на титульній сторінці, то в такому випадку, після належної фіксації, вони розміщуються у квадратних дужках. Окремо подані списки дисертаційних, дипломних та магістерських робіт, які зберігаються у бібліотеці та архіві спеціалізованої вченої ради Київської православної богословської академії УПЦ Київського Патріархату.
Київська духовна академія і семінарія разом із перейменуванням у Київську православну богословську академію (2006) отримала нові навчальні програми та змінила свою структуру. Замість традиційних восьми років навчання для отримання вищої богословської освіти внаслідок впорядкування навчальних програм тепер достатньо лише п’ять. Після четвертого року навчання студенти повинні захистити бакалаврську роботу, а після п’ятого – магістерську. Ті, хто бажає продовжити свої студії та працювати на науковій ниві Помісної Української Православної Церкви, можуть після успішного складання вступних іспитів вступити до аспірантури, тривалість навчання в якій становить три роки. Після завершення аспірантури та відповідного захисту дисертаційного дослідження здобувачам присуджується ступінь кандидата богословських наук. У цьому переліку ми подаємо лише кандидатські дисертації, дипломні і магістерські роботи. Зрозуміло, з часом варто було б подати й другу частину списку дисертаційних робіт з фонду № 304 та перелік бакалаврських робіт, що були захищені у КПБА. Ми свідомі того, що при впорядкуванні такої великої кількості робіт, можна допустити певні похибки. Тому, якщо хтось виявить неточності чи помилки в списку робіт, велике прохання належним чином зафіксувати це та повідомити нам або ж самому зробити краще та виправити знайдені неточності. Ця спроба впорядкування списку дисертаційних та інших робіт має на меті насамперед полегшити студентам пошук необхідних матеріалів, а також спонукати їх до праці з оригінальними і рукописними працями, які дають відповіді на багато питань. Автор висловлює щиру подяку співробітникам ІР НБУ та працівникам бібліотеки КПБА за допомогу та сприяння в підготовці переліку робіт студентів Академії. Сподіваємося, що це принесе спільну користь для всіх, хто цікавиться минулим Київської духовної школи.
протоієрей Віталій Клос