В статті робиться спроба на матеріалах досліджень Чернігова виділити християнську поховальну обрядовість Х ст. та висловлюється думка про більш раннє проникнення християнських ідей у свідомість верхівки чернігівського суспільства.
Ключові слова: Християнство, поховальна обрядовість, Х ст.
За час археологічного вивчення поховальних пам’яток давньоруського періоду накопичився значний за обсягом матеріал, що потребує більш детального розгляду та осмислення. Неодноразово здійснювалися спроби узагальнення археологічних матеріалів і свідчень письмових джерел щодо поховальної обрядовості Давньої Русі; видані численні монографії, присвячені різним аспектам християнізації населення після Володимирового хрещення Русі. Але конкретний матеріал, отриманий під час розкопок, що вказував би на передумови Володимирового хрещення та швидке поширення християнства в основних центрах Русі Х ст., до наукового обігу вводиться поступово. Узагальнення основані на матеріалах зі значних територій Русі ХІІ ст. призводять до уявлень про поступове і досить тривале в часі поширення християнської релігії. Зовсім інші тенденції можна побачити, якщо аналізувати матеріали Києва, Чернігова та Великого Новгорода – міст з яких розпочиналося поширення християнства на навколишні території. Християнські поховання з матеріалами Х – початку ХІ ст. (саме так датуються майже усі матеріали як першої, так і другої половини Х ст.) дослідники досить однозначно відносять до часів після 988 р.
Таке датування ґрунтових могил призводить до перекосу в бік кінця Х ст. Складається враження, що до подій 988 р. людей не ховали, а після 988 р. смертність мешканців зросла у кілька разів. Усе це вимагає більш вдумливого ставлення до датування розкопаних комплексів. В зв’язку з таким датуванням складається враження, що після 988 р. одразу відбулася зміна обрядовості – почали ховати померлих як у могилах під курганними насипами, так і в простих могила хоча не можна виключати думки про контроль за здійсненням обряду під час похорону з боку князівської та церковної влади, що значно прискорило цей процес. В такому випадку потрібні були люди, знайомі з обрядовістю, котрі прагнули б змін і могли здійснювати контроль за значною кількістю відправ нових обрядів, а поява таких людей знайомих з християнською обрядовістю неможлива без певного періоду знайомства з новою релігією. Останнім часом усе частіше висловлюється думка про християнізацію населення Русі ще до Володимирового хрещення. Питання щодо хрещення частини населення Давньої Русі за часів Аскольда та наступні контакти Русі з християнським світом підіймалися на кількох конференціях; опубліковані матеріали дозволяють краще зрозуміти процеси, що протікали під час становлення Давньоруської держави 1. Проаналізувавши матеріали поховань Києва та літописні свідчення, В. Г. Івакін 2, дійшов висновку, що інгумації з речами, датованими кінцем ІХ – початком ХІ ст., слід виділити в окрему групу і розглядати як результат християнізації частини населення Києва наприкінці ІХ та протягом Х ст. Автором опублікована стаття “Могилы христиан Чернигова Х века (к постановке проблемы)”, у якій розглядаються кілька поховань, досліджених у Чернігові у 80-х рр. ХХ ст., зокрема поховання по вул. Чернишевського, 15 та вул. Коцюбинського, 50. Вказані два поховання, датовані другою половиною Х ст., не вичерпують археологічні свідчення щодо зміни обряду, та християнізації населення Чернігова 3.
На сьогодні у Чернігові досліджена значна кількість поховальних пам’яток Х – ХІІІ ст. Існування міста із загальною укріпленою територією на Х ст. понад 67 га свідчить про значну кількість його населення і, відповідно, кількість поховальних пам’яток, що має їй відповідати. Досліджені численні залишки курганів з похованнями здійсненими як за обрядом інгумації, так і кремації; проте кількісно переважають інгумації в могильних ямах під курганними насипами. На кінець ХХ – початок ХХІ ст. досліджено понад 2000 поховань 4, здійснених в могильних ямах без курганних насипів, що датуються дослідниками кінцем Х – серединою ХІІІ ст. 5 Значний обсяг матеріалів, датованих кінцем Х ст., потребує відповіді на питання, де і яким чином ховали мешканців Чернігова до 988 р. Виділенню поховальних пам’яток Х ст. серед матеріалів Чернігова присвячені роботи Д. Я. Самоквасова 6, Б. О. Рибакова 7, О. В. Шекуна 8, В. П. Коваленка 9. О. В. Шекун висловлює думку про існування окремих груп курганів навколо території міста Х ст. Іншої думки дотримується автор, який аргументує факт неподільності курганного поля, що півколом охоплювало (із заходу, півночі та сходу) забудову міста 10. Немає спільної думки і щодо пануючого у Х ст. поховального обряду В.П. Коваленко стверджує, що до 988 р. у Чернігові переважав обряд тілоспалення. Проте підрахунки результатів досліджень курганів Чернігова вказують на більш поширений обряд інгумації небіжчиків. Всього задокументовано лише 14 поховань, здійснених за обрядом кремації, що збереглися під курганним насипом. Ця цифра може бути подвоєна, проте в будь-якому випадку не можна категорично стверджувати, що обряд кремації був основним обрядом поховання до Володимирового хрещення. Подібне співвідношення досліджених кремацій та інгумацій зафіксовано і в Києві, що переводить просту статистику в площину закономірностей. Курганні поховання у Чернігові Х ст. насипали на відстані не менш, як 200 м від існуючої на момент здійснення обряду забудови міста. Смертність мешканців постійно вимагала нових ділянок під поховання (тим паче що кургани займали досить значну у порівнянні з простими могилами площу), і курганне поле, зайнявши усі придатні для поховань ділянки на вказаній відстані, поширювалося далі, вглиб тераси р. Десна та р. Стрижень. Таким чином, значне збільшення площі могильника призводило до віддалення місць поховань від забудови і було спричинене нестачею вільного місця для здійснення курганних поховань. Найбільш віддалені кургани розташовані в районі сучасних вул. Софії Русової, Гоголя, пр. Миру та відстоять від Дитинця за 2000 м. Щоб зрозуміти обряд поховання Х ст., на нашу думку, слід розглядати матеріали, датовані Х – ХІ ст., котрі вказують як на витоки (виникнення) форм і традицій поховальної обрядовості, так і на їх розвиток та трансформацію. Християнські поховання Х ст. суттєво відрізняються від сучасної обрядовості. Це передусім пов’язано з традиційними поглядами неофітів на поховальну обрядовість і відсутність значної кількості місіонерів – християнських проповідників, які могли б роз’яснити сутність нових обрядів. Розглядаючи матеріали поховань кінця Х – початку ХІ ст., можна виділити дві основні тенденції:
• відмову від курганного насипу;
• виникнення поховань посеред забудови міста (в освяченій землі біля церков). Відмова від курганного насипу значно зменшила потреби мешканців у місці для поховань. Невелика площа могили дозволяла проведення обряду на території, вже зайнятій курганним могильником – у міжкурганному просторі і навіть у напівзаплилих ровиках курганів. Поховання повертаються на традиційну відстань від укріплень та забудови міста – 200 м від околиці 11. З часом формується територія ґрунтового могильника, який з ростом чисельності могил, як і у попередній час, півколом охоплював забудову міста з півночі від укріплень Х ст. Активний розвиток (розширення меж) міста призводив до переміщення ґрунтового могильника, а старі (більш ранні) ділянки ґрунтових поховань забудовувалися при цьому значна частина поховань руйнувалася. У ХІ ст. на території Дитинця, Окольного міста та майбутнього Передгороддя виникає значна кількість церков (як мурованих, так і дерев’яних), що мали свої цвинтарі, котрі тривалий час використовувалися посеред забудови міста. Зі зведенням першої мурованої церкви святого Спаса у літописах згадується перше поховання (всередині ще не добудованого храму) його фундатора – чернігівського князя Мстислава Володимировича, померлого у 1036 р. 12. Існування наземних ознак християнських могил не викликає сумнівів – на ділянках ґрунтового могильника досить рідко фіксуються пошкодження однією могилою іншої, але є підзахоронення на вільному місці між могил більш раннього часу (скоріш за все родичів). Певні традиційні уявлення про похорон знайшли відображення у конструкції могил, домовин, орієнтації поховання, положенні рук, супроводжуючому інвентарі, тощо. Для розуміння процесів розвитку поховальної обрядовості Х ст. розглянемо більш детально конструкції камерних поховань підпрямокутної форми 13. Ця категорія пам’яток гарно ілюструється опублікованими О.В. Шекуном матеріалами досліджень 1995 р. по вул. Комсомольській, 28 14, де було виявлено поховання, здійснене посередині камери, розмірами 2,9 х 1,9 м і глибиною 0,8 м від рівня материка. Зазначимо наявність чотирьох стовпових ям в кутах котловану камери. Подібна конструкція була знайдена О.В. Шекуном у 1990 р. по вул. Горького, 34 (територія двору Школи міліції). Камера підпрямокутної в плані форми (4 х 2,5 м, глибиною 1,0 м від рівня материка) містила чотири стовпові ями по кутах котловану. Вона була пограбована у ХІІ ст. і містила череп людини, переміщений з місця поховання в куток камери 15.
Продовженням лінії розвитку поховальних споруд (прямокутних камер Х ст.) є досліджена по вул. Комсомольській, 28 могила, яка була впущена в курган більш раннього часу. Могила датується супроводжуючим інвентарем ХІ ст. і має розмір могильної ями порівнянний з розміром камер попереднього часу, але не містить стовпових ям в кутах 16. Подальший розвиток цієї традиції ілюструють матеріали, досліджень оприлюднені О.В. Шекуном та Л.Ф. Ситою на польовому семінарі 2009 р. у Шестовиці 17. Їхня доповідь була присвячена дослідженням по вул. Куйбишева, 13 (1988 р.) 26, де на площі 1 150 м2 досліджено 219 поховань Х – ХІІІ ст. Розкопана ділянка містила щонайменше три горизонти поховань. Як зазначають автори досліджень, серед поховань було одне камерне, великі могили кінця Х – першої половини ХІ ст. та значна кількість поховань ХІІ – ХІІІ ст., які перекривають і прорізають одне одне та більш ранні могили. Найцікавішими для нас є поховання кінця Х – першої половини ХІ ст. Саме частина поховань другого горизонту репрезентує продовження лінії розвитку поховальної традиції представленої під прямокутними камерними похованнями. Поховання другого горизонту мають невелику щільність і були розміщені в міжкурганному просторі. Є могили, що мають значні розміри і глибину, подібну до глибини камер попереднього часу. Великі могили ХІ ст. досить часто мають заглиблення в дні ями, в яке встановлювалася домовина. Залишки поховань кінця Х – початку ХІ ст. фіксуються в середині простору дна могили й інколи містять сліди від дерев’яної труни, встановленої на відстані від материкових стін у невелике заглиблення, зроблене в дні. Подібні великі могили ХІ ст. виявлені на Брянщині і Сумщині продовжують традиції камерних поховань більш раннього часу і містять дещо більшу кількість речей ніж чернігівські поховання.
Паралельно з великими могилами Х – ХІ ст. існували могили менших розмірів. Супроводжуючий небіжчиків матеріал дозволяє датувати виявлені поховання і відокремити ділянки поховань Х – першої половини ХІ ст. від поховань більш пізнього часу. Дослідження складу намиста допомагає виокремити не тільки поховання другого горизонту по вул. Куйбишева, 13, а й віднести до цього ж періоду поховання знайдені в південній частині ділянки досліджень по вул. Воровського, 22 – 30 18. Серед могил ділянки по вул. Воровського, 22, що датуються Х –ХІ ст. можна простежити взаємозв’язок між розмірами та глибиною могил. Складені графіки показують, що для могил Х – першої половини ХІ ст. будь яких стандартів не існувало: глибина могил сягає від 0,1 до 1,4 м, ширина могил становить від 0,6 до 1,7 м, довжина могил дорослих людей знаходиться в рамках від 1,6 до 3,15 м. Фіксуються як великі могили (довжиною 2,0 – 3,15 м, шириною 1,0 – 1,7 м) так і невеликих розмірів (довжиною 1,6 – 2,0 м, шириною 0,6 – 1,0 м). Не існувало стандартів і в положенні рук – відсоток рук покладених вздовж тіла вищий в похованнях Х – ХІ ст. в порівнянні з похованнями ХІІ – ХІІІ ст. Орієнтація поховань Х – ХІ ст. загалом західна (64%), але 20% поховань орієнтовано головою на південний захід, 10% – головою на північний захід, 2% – на північ, менше 1% на схід та північний схід і 1,5% – головою на південний схід. Поховання чоловіків Х – ХІ ст. досить часто супроводжуються поясом з пряжкою, поясною сумкою, кресалом (з кременями), оселком, ножем, зрідка сережкою. В похованнях жінок Х – ХІ ст. можна знайти намисто, пряжку від пояса, ніж, бубонець, скроневі кільця. з часом кількість речей в похованнях чоловіків зменшується, а у жінок залишаються скроневі кільця та намисто. Лише в ХІІ – середині ХІІІ ст. в поодиноких могилах з’являються хрести. Усе це разом із наявним археологічним матеріалом дозволяє висловити думку про більш раннє проникнення християнських ідей у свідомість верхівки чернігівського суспільства, яке вже у Х ст. почало ховати мешканців за новою обрядовістю і до 988 р. вже мало уявлення про християнський обряд поховання. Наявність християн в суспільстві Х ст. обумовила вибір віри у 988 р. і сприяла швидкому проникненню християнських уявлень в поховальну обрядовість чернігівців.
Ю. М. Ситий
1. Труды первой международной конференции «Начало русского мира». 28 – 30 октября 2010 г. – СПб., 2011.
2. Івакін В.Г. Християнські поховальні пам’ятки давньоруського Києва. – К., 2008. – С. 77.
3. Ситий Ю.М. Могилы христиан Чернигова Х века (к постановке проблемы) // Труды первой международной конференции «Начало русского мира». 28 – 30 октября 2010 г. – СПб., 2011. – С. 248 – 265.
4. Черненко Е.Е. Приходское кладбище на посаде древнерусского Чернигова (по материалам раскопок 2009 г.) // Русский сборник. Выпуск 6. – Брянск, 2011. – С. 34.
5. Моця О., Казаков А. Давньоруський Чернігів. – К., 2011. – С. 200 – 208.
6. Самоквасов Д.Я. Раскопки северянских курганов в Чернигове во время ХІV Археологического съезда. – М., 1916. – С. 1 – 11; Самоквасов Д.Я. Могильные древности Северянской Черниговщины. – М., 1917.
7. Б.А. Рыбаков Древности Чернигова // Материалы и исследования по археологии СССР – 1949. № 11. – М.; Л. – С. 14 – 53.
8. Шекун О.В. Нові поховання в гробницях та території Чернігівського Передгороддя // Некрополі Чернігівщини. – Чернігів, 2000. – С. 30 – 33.
9. Коваленко В.П. Чернігівська єпархія в Х – ХІІІ ст. // 1000 років Чернігівській єпархії. Тези доповідей церковно-історичної конференції. – Чернігів, 1992. – С. 9.
10. Ситий Ю.М. Закономірності розташування некрополя давньоруського Чернігова Х – середини ХІІІ ст. // Чернігівські старожитності. Перші наукові читання: Некрополі Чернігівщини: Тези доповідей Міжнародної наукової конференції. – Чернігів, 2000. – С. 7 – 10.
11. Ситий Ю.М. Ґрунтовий могильник давньоруського Чернігова // Церква –наука – суспільство: питання взаємодії. На пошану митрополита київського Євгенія (Болховітінова). Матеріали ІХ Міжнародної наукової конференції. – К., 2011. – С. 31 – 36.
12. Ситий Ю.М. Церкви давньоруського Чернігова // Могилянські читання-2010: Збірник наукових праць. – К., 2011. – С. 428 – 434.
13. Ситий Ю.М. Камери, «псевдокамери» та могили Чернігівського некрополя // Чернігівські старожитності. Науковий збірник. – Чернігів, 2009. Вип. ІІ. – С. 292 – 296.
14. Шекун О.В. Нові поховання… – С. 30 – 33.
15. Шекун А.В. Охранные археологические исследования в г. Чернигове на территории Внешнего города // Науковий архів Інституту археології НАН України, № 1990/123. – С. 12.
16. Шекун О.В. Нові поховання… – С. 30 – 33.
17. Шекун А.В. Грунтовый некрополь ХІ – ХІІІ вв. на территории Передградья в Чернигове // Слов’яни і Русь у науковій спадщині Д.Я. Самоквасова. – Чернігів, 1988. – С. 33 – 35.
18. Ситий Ю.М., Новик Т.Г. Матеріали по християнізації населення Чернігова (ділянка могильника по вул. Воровського) // Християнізаційні впливи в Київській Русі за часів князя Оскольда: 1150 років. Матеріали міжнародної наукової конференції, 19 – 20 листопада 2010 р. – Чернігів; Луцьк, 2011. – С. 255 – 267.
Yuri Sytyj Funeral rites of Christians of Chernihiv X – XI centuries The article attempts to highlight the materials of research of Chernihiv Christian funeral rites in the tenth century and expresses the opinion of earlier penetration of Christian ideas into the consciousness of top Chernihiv society.
Keywords: Christianity, funeral rites, the tenth century.