Торжество сщмч. Макарія, митрополита Київського і всієї Руси
13-14 травня 2012 р. Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, у співслужінні понад тридцяти архієреїв Київського Патріархату, очолив богослужіння на честь священномученика Макарія, митрополита Київського, Галицького і всієї Руси, мощі якого спочивають у Володимирському кафедральному соборі столиці. 13 травня Предстоятель звершив Всенічне бдіння, а 14 травня очолив Божественну літургію. Після завершення літургії був звершений молебень до св. сщмч. Макарія перед ракою з його мощами. Потім, під багаторазовий спів величання святому Макарію, Патріарх, архієреї, духовенство та парафіяни благоговійно прикладалися до мощей священномученика. На завершення Святійший патріарх виголосив повчальне слово: ” Ваші преосвященства, всечесні отці, дорогі браття і сестри. Поздоровляю вас з великим київським святом – днем пам’яті святого священномученика Макарія, митрополита Київського. Митрополит Макарій жив в складний час. Це був кінець 15 століття. Української держави не існувало. Київська митрополія існувала, але Київський митрополит змушений був жити не в Києві, центрі митрополії, а в Литві. По нашій землі гуляли татарські орди. Порядку було мало. Духовенство жило не добре, м’яко кажучи, а в дійсності розбещено. І в такий час Церква обрала митрополитом Київським архімандрита Макарія. Тяжко було цьому святителю керувати Церквою в такий час. Але він ревно служив Богові та виконував свої обов’язки. Він працював на цій нині не ліниво. І часто карав духовенство і ви пам’ятаєте, дорогі браття і сестри, слова із акафісту, який ми завжди співаємо кожного четверга: «радуйся, палице Христова…» про що говориться в цих словах акафіста. Про те, що він карав за те, що духовенство не виконувало своїх обов’язків, були не пастирями, а найманцями. І він на стільки любив Церкву Христову, що не побоявся татар, які часто творили набіги, і коли звершував Божественну літургію, то йому сказали, що татари наближаються. Він безбоязно продовжував звершувати літургію, а всі розбіглися. І татари вбили його. Він хотів бути в Києві і виконав своє бажання: не дійшов живим, та прийшов святим. І нині знаходиться серед нас. І нас, архієреїв насамперед, вчить, як треба служити Богові, як працювати на ниві Божій, думати про вічне, про спасіння душі. і не тільки своєї, а й дорученої пастви. І це є праця на ниві Христовій. Тому святкуючи пам’ять святителя священномученика Макарія, ми повинні насамперед звертатися до нього з молитвою, щоб він допоміг нам теж у нелегкий час нести своє служіння вірно. Щоб він допоміг нам своїми молитвами перед Богом, бо він знає, що таке служіння Церкві, і нам йти його шляхом і досягти Царства Небесного, як досяг священномученик Макарій. І нехай Господь наш Ісус Христос почує молитви і Своєї Пречистої Матері і святих угодників і, насамперед, святого священномученика Макарія, пам’ять якого ми сьогодні святкуємо”. Урочисте богослужіння завершилося уставним многоліттям.