В 2011 році виповнюються дві важливі дати, пов’язані з ім’ям великого ученого, професора Київської Духовної Академії Михайла Миколайовича Скабалановича – сто сорок років від дня народження та вісімдесят років від дня смерті.
В 2011 році виповнюються дві важливі дати, пов’язані з ім’ям великого ученого, професора Київської Духовної Академії Михайла Миколайовича Скабалановича – сто сорок років від дня народження та вісімдесят років від дня смерті. Михайло Миколайович Скабаланович народився 11 листопада 1871 року в селі Субота Гродненської губернії в священичій сім’ї. Початкову освіту він здобув у Гродненському духовному училищі, потім в 1892 р. з відзнакою закінчив Віленську Духовну семінарію, а в 1896 р. в числі перших закінчив Київську Духовну Академію зі ступенем кандидата богослів’я, присудженим за працю “Изъяснительное изложение книги пророка Иезекииля”. У 1898 – 1907 рр. Михайло Миколайович був помічником інспектора в Кам’янець-Подільській Духовній семінарії, помічником наглядача Маріупольського Духовного училища. У 1905 р. за працю “Первая глава книги пророка Иезекииля: опыт изъяснения” Рада Київської Духовної Академії присудила Михайлу Скабалановичу ступінь магістра богослів’я. У 1907 р. Михайло Миколайович почав свою педагогічну діяльність в Київській Духовній Академії спочатку на кафедрі Старого Завіту, згодом призначений професором кафедри догматичного богослів’я і латинської мови. Під вмілим, серйозним і прихильним керівництвом Михайла Миколайовича було написано значне число дисертацій і наукових робіт.
Після закриття Академії, з 1918 р., Михайло Миколайович перебував приватдоцентом Київського університету на кафедрі класичної філології, а також з 1910 по 1920 р. читав в Києві курс історії Візантії і латинської мови на історикофілологічному факультеті Вищих педагогічних вечірніх курсів Спілки професорів і викладачів, в 1924 році М. М. Скабаланович був платним співробітником Академії наук Української РСР і працював у бібліотеці Києво-Михайлівського золотоверхого монастиря, в 1928 – 1930 рр. – в Етнографічній комісії АН УРСР . Михайло Миколайович був також членом Передсоборної Ради. Науковий спадок М. М. Скабалановича надзвичайно різноманітний і великий. Багато невеликих статей він опублікував в журналах “Подольские епархиальные ведомости”, “Русский паломник”, “Сельский пастырь”, він також співпрацював з журналами “Странник”, “Христианская мисль”, в яких його статті і численні проповіді не завжди були підписані, був співробітником журналу “Труды Киевской Духовной Академии” і журналу Київської Духовної семінарії – “Руководство для сельских пастырей”. Літературний талант М. М. Скабалановича проявився і у виданих ним журналах. З 1912 року в Києві під редакцією Михайла Миколайовича видавався щомісячний журнал “Проповеднический листок” з додатком “Пастырское чтение”. “Проповеднический листок” містив повчання на всі недільні дні року, на великі і малі свята, в систематичному порядку в ньому викладалися найважливіші предмети віри, повчання на різні випадки парафіяльного життя і практики. “Пастырское чтение” містило в собі статті з церковнозагальних питань, з екзегетики Священного Писання і Богослужіння, огляд журналів, керівні уставні вказівки на кожний місяць. З серпня 1914 р. в кінці журналу поміщався розділ “Около войны и на войне”, в якому публікувалися патріотичні статті, у тому числі про героїчні подвиги священнослужителів на фронті. З 1918 р. М. М. Скабаланович став редактувати новий журнал “Свободное слово христианина”. У 1905 – 1918 рр. він опублікував широкий цикл статей і монографій з історичної літургіки. Центральне місце серед них займає “Толковый Типикон: объяснительное изложение Типикона с историческим введеним”, перший випуск якого вийшов у світ в 1910 році.
Спершу “Толковый Типикон” був задуманий автором як практичний посібник для священнослужителів. Але Скабаланович, будучи охопленим широтою теми і її глибоким науковим значенням, написав книгу, що стала подією, в житті Русської Церкви. За цю працю Рада Київської Духовної Академії присудила йому в квітні 1912 року вчений ступінь доктора Церковної історії, він також був удостоєний премії митрополита Макарія. У першому випуску “Толкового Типикона” Скабаланович викладає історію богослужбового Уставу з часу старозавітнього Богослужіння до появи перших списків Типікона в IX ст. і потім від появи таких списків до XVI – XVII ст. Тлумачення Типікона починається власне в другому випуску, де коментується 1-а і 2-а глави Типікона, а в розділі “Практическая осуществимость всего устава всенощной” розповідається про так звану “ідеальну” всенічну в храмі Київської Духовної Академії, звершену 10 – 11 листопада 1912 року за ініціативою В. Д. Прилуцького. У третьому випуску коментуються служби 1-го, 3-го, 6-го часу, змінні частини недільної Літургії, чин про панагію; дається тлумачення 3-ої глави Типікона, говориться про чин благословення колива. Четвертий випуск в світ не вийшов, його окремі фрагменти були опубліковані під загальною назвою “Из подготовляемого к печати продолжения Толкового Типикона”. В історію літургічної науки М. М. Скабаланович увійшов також як автор і редактор серії книг “Христианские празники”, маючи намір в тринадцяти книгах розповісти про всі дванадесяті свята Православної Церкви і особливо про свято Воскресіння Христове. Кожне свято повинне було коментуватися за наступною схемою: подія та історія свята, служба святу, служба свята в Римо-Католицькій Церкві у порівнянні з православною службою. Цей план, на жаль, йому не вдалося завершити: вийшло тільки шість книг. Помер Михайло Миколайович Скабаланович в серпні 1931 року. Професору М. Скабалановичу належить велика писемна спадщина. В різні часи побачили світ такі праці:
1. Богопостижения музыки, архитек-туры и математики // Пастырское чтение. – 1917. – С. 3.
2. Великий пост: Очерк из статики и истории христианского обряда. – Киев: Тип. Ун-та св. Владимира, 1910. – 77 с.
3. Евангельское повествование о Преображении Господнем и значение сего события для христианского богословия // Вера и разум. – 1901. – № 15, 16.
4. Ектении // Тр. Киев. Духов. Акад. – 1911. – № 9; 1912. – № 6.
5. Западное монашество в его прошлом и настоящем: Ист. очерк // Тр. Киев. Духов. Акад. – 1917. – № 1, 3, 8. 187
6. Идеальная всенощная. – К.: Тип. Корчак-Новицко-го, 1913. – 7 с. Лития // Тр. Киев. Духов. Акад. – 1911. – № 11. – С. 369–387.
7. Из Апостола: (Трудные места). – Киев: Тип. Корчак-Новицкого, 1911. – 32 с.
8. Из монументального богословия: Памяти Реймского собора. – К.: Тип. КорчакНовицкого, 1914. – 8 с.
9. Из подготовляемого к печати продолжения «Толкового Типикона»: Изъяснение 4-й, 5-й, 6-й глав Типикона // Пастырское чтение. – 1917.
10. Изъяснение молитвы св. Ефрема Сирина «Господи и Владыко живота моего». – К.: Тип. Корчак-Новицкого, 1915. – 6 с. – Отт. из: Проповеди, листок. – 1915.
11. История пасхальной службы // Проповеди, листок. – 1913. – № 1; 1915. – № 3, 5.
12. Кенозис: Рец. на магист. дис. А.И. Чекановского «К уяснению учения о самоуничижении Господа нашего Иисуса Христа». – К.: Тип. Барского, 1910. – 15 с.
13. Несколько поправок к книге протоиерея М. Лисицына «Первоначальный славяно-русский Типикон». – К.: Тип. Барского, 1912. – 28 с.
14. Новый опыт объяснения Божественной литургии. – К., 1915.
15. О догматике преосвященного Сильвестра: (По поводу кончины его 12 ноября 1908 г.). – К.: Тип. Барского, 1909. – 27 с.
16. О звезде волхвов. – К.: Тип. Горбунова, 1906. – 18 с. – Отт. из: Тр. Киев. Духов. Акад. – 1906.
17. О лекциях по богословию архимандрита Димитрия Муретова в их студенческих записях. – К.: Тип. Барского, 1911. – 6 с. – Отт. из: Тр. Киев. Духов. Акад. – 1911.
18. О символическом богословии // Тр. Киев. Духов. Акад. – 1911. –№ 11. – С. 535–566.
19. Объяснение важнейших пасхальных песнопений с указанием связи между ними. – К.: Тип. Корчак-Новицкого, 1915. – 7 с. – Отт. из: Проповеди, листок. – 1915.
20. Первая глава книги пророка Иезекииля: Опыт изъяснения. – Мариуполь: Тип. Конкина, 1904. – IV, 317, XII с.
21. Почему Усекновение главы Иоанна Предтечи празднуется 29 августа? – К., 1918.
22. Преосвященный Сильвестр как догматист // Тр. Киев. Духов. Акад. – 1909. – № 1.
23. Рецензия на книгу В. П. Виноградова «Уставные чтения: Историкогомилетическое исследование». – Сергиев Посад, 1914 // Тр. Киев. Духов. Акад. – 1914. – № 5.
24. Рецензия на книгу П.Я. Светлова «Христианская религия креста, как религия радости». – Сергиев Посад, 1909 // Тр. Киев. Духов. Акад. – 1909. – № 5.
25. Рождественская вечерня. – К.: Тип. Имп. ун-та св. Владимира, 1908. – 16 с. – Отт. из: Руководство для сельск. пастырей.
26. Рождественская служба. – К.: Тип. Имп. ун-та св. Владимира, 1914. – 29 с. – Отт. из: Проповеди, листок. – 1914.
27. Рождество Христово. – [Репринт, изд.]. – Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 1995. – 195 с.
28. Святая Земля в праздниках Православной Церкви: День Святой Троицы и Святаго Духа. – СПб., 1908.
29. Святой Архистратиг Михаил: Все, что можно знать о нем на основании Священного Писания, предания и соображений разума, и о церковном чествовании святого Архангела. – [Киев]: Тип. Корчак-Новицкого, 1915.
30. Таинственный храм пророка Иезекииля //Тр. Киев. Духов. Акад. – 1908. – № 3, 8.
31. Толковый Типикон: Объяснительное изложение Типикона с историческим введением. – Киев: Тип. Ун-та св. Владимира, 1910. [Вып. 1. –XIV, 494 с.; Вып. 2. – 1913. – XIV, 336 с.; Вып. 3. – 1915. – 78, II с.].
32. Хранение догмата в Церкви // Тр. Киев. Духов. Акад. – 1910. – № 9. Христианские праздники: Всестороннее освещение каждого из великих праздников со всем его богослужением. – К.: Проповеднический листок, 1915–1916. – Кн. 1–6.
33. Рождество Пресвятой Богородицы. – К.: Тип. «Петр Барский», 1915. – 134 с.
34. Воздвижение Честного и Животворящего Креста Господня. – 1915. – 173 с.
35. Введение во храм Пресвятой Богородицы. – 1916. – 115 с.
36. Рождество Христово. – К.: Тип. «Петр Барский», 1916. – 200 с.
37. Пятидесятница. – 1916. – 188 с.
38. Успение Пресвятой Богородицы. – 1916. – 114 с.
39. Что дает богослову первая глава книги пророка Иезекииля: Речь пред защитой магист. дис. – К.: Тип. Горбунова, 1905. – 6 с. – Отт. из: Тр. Киев. Духов. Акад. – 1905.
40. Что мы ждем от обновленных монастырей // Свободное слово христианина. – 1918.
41. Что такое был рай? – К.: Тип. Горбунова, 1907. – 19 с. – Отт. из: Тр. Киев. Духов. Акад. – 1907.
Священик Петро Бойко