Слово проти вчення Гарафіни Маковій
«Він сказав: стережіться, щоб вас не ввели в оману: бо багато прийде у Моє ім`я, кажучи,що це Я. І час цей наблизився. Отже не йдіть слідом за ними» (Лк. 21: 8-9).
Лише вдумаймося в ці слова, сам Господь застерігає нас що прийде багато лжепророків, які будуть заплутувати правильність віри, і губити людські душі. Як не жахливо це чути, але цей час вже давно настав. Зараз лише на Українських землях нараховується біля тисячі різних віровчень, які заперечують істину, істину якої навчає нас Христос, Його святі апостоли, святі отці Церкви Христової. Але ще страшніше, коли людина заплутується цими вченнями не маючи богословського підґрунтя своєї віри, і веде до загибелі свою і так грішну душу. Тому з болем у душі хочеться закричати і якимось чином зупинити це безумство, яке губить людські душі. Нещодавно нам в руки потрапила книга, яка і примусила нас не мовчати, а написати цю статтю. Мова йде про книгу під назвою «Свідчення голос народу», з видавництва «Факел Марії» Гарафіни Петрівни Маковій, для багатьох напевно це ім`я не нове, адже ця особа чимало ввела людей в оману своїм псевдоправославним вченням. Небезпека вчення Маковій полягає в тому, що люди, необізнані в православному богослів`ї, але шукають шлях до Істини, керуючись викладеними в писаннях Маковій позиціями і практичними порадами, самі того не бажаючи занурюються у магічну стихію, яка нескінченно віддаляє їх від Живого Бога. Говорячи про Гарафіну Маковій, хочеться нагадати слова апостола Іоана Богослова, який застерігав християн свого часу: «Не всякому духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо багато лжепророків з’явилося у світі» (1 Ін. 4: 1). З сумом мусимо констатувати, що і Гарафіну Маковій впевнено можна віднести до категорії лжепророків. Ось саме вчення цієї жінки прорвалося в лоно Церкви Православної і збурило багатьох вірних. Хочеться спочатку нагадати вам пані Маріє чи Гарафіно, слова Святого Писання: «А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море» (Мк. 9: 42 – 43), вдумайтесь і ви також у ці слова.
7 березня 2011 р. Священний Синод УПЦ Київського Патріархату на своєму засіданні докладно розглянув питання про лжевчення Гарафини Петрівни Маковій та її організації «Факел Марії». Синоду були представлені книги Г. Маковій, публікації у її газеті «Економічно-благочестивий вісник», відомості про розповсюдження її вчення серед віруючих (в т.ч. Київського Патріархату) та про духовні наслідки потрапляння під вплив цього вчення.
На підставі розглянутих матеріалів Священний Синод дійшов висновку, що вчення Г. Маковій істотно суперечить вченню Православної Церкви, тому що містить елементи: -окультизму, -язичництва і магії, -анімізму (віри у існування особливих духів неживої природи), -духовної самоомани (облещення), -марновірств, – вірувань у переселення душ, карму та інші елементи нехристиянських віровчень і практик, які прямо суперечать Священному Писанню, Священному Переданню та вченню Православної Церкви.
У зв’язку з цим лжевчення Г. Маковій підлягає засудженню. Синод встановив, що воно підпадає під дію п. 14 Постанов Архієрейського Собору УПЦ Київського Патріархату від 14 травня 1999 р., яким засуджено окультні вчення.
Синод визначив категорично заборонити підтримку та розповсюдження з боку вірних Київського Патріархату лжевчення Г. Маковій у будь-якій формі, в т.ч. через її газету та книги. Прихильники цього лжевчення зобов’язані полишити його та повернутися до істинної Православної віри через прийняття Таїнства Покаяння.
Ось вам рішення Священного Синоду, чому ви продовжуєте і надалі заводити людей в оману, чи ви не знаєте хто не слухає Голосу Церкви, той не слухає і Бога, а саме синод і являє собою Голос Церкви Христової. Святитель Кіпріан Карфагенський колись сказав: «Кому Церква не мати, тому Бог не Отець», ви ж на пряму відрікаєтесь Бога. Саме це ми побачили у вашій книзі «Свідчення голос народу», ось одна із тез вашої книги: «…Вчення, якщо так можна сказати, по суті не є особистим вченням Гарафіни Петрівни, а зібраними по крупицях знаннями мудрих християн – старожилів…, …Людей, які не маючи ні писемності, ні духовної освіти, були водимі Святим Духом набагато більше ніж «святі» отці сьогоднішніх конфесійних Церков… (сторінка 141). Скажіть будь-ласка як ви знаєте яким духом були водимі ці старожили, коли ми знаємо, що наш народ був язичницьким народом, і зараз ми маємо 21 століття, і ще Церква бореться з залишками язичницьких культів, а більшість цих старожилів і використовують багато язичницького у своєму вжитку, що Церква Православна забороняє. А християни в першу чергу кого мають слухати Бога чи старожилів, які також були грішні люди, а ви їх ставите вище святих!?
Ми зустрічалися з чималим обсягом ваших книг, зустрічалися з багатьма статтями, і стає справді страшно розуміти що ви мало того що самі запутані дияволом, то ще й людей багатьох спокусили. Ваші книги не тільки не можна читати простому християнину, а взагалі в руки брати. Тому, що те чого ви вчите Правослана Апостольська Церква не визнає і забороняє, чому ж ви стаєте в супереч Церкві і уникаєте покаяння. В книзі «Свідчення голос народу», багато людей в листах називає вас «святою», хіба ж ви не знаєте як уникали цього справжні святі, і при житті вони ховалися від слави, а ви така «свята», що вас можна славити при житті? Багато також сказано і про кандидата богослів`я Костянтина Олександровича Москалюка, скажіть кого він судить, він захищає вчення Православної Церкви, яке ви своїм псевдохристиянським вченням заплямовуєте.
Та що тут можна говорити, коли у книзі «Свідчення голос народу», такі слова: «…Всі сьогодні промовляємо Символ Віри: «Вірую в Єдину, Святу, Соборну, Апостольську Церкву…», та, нажаль, Вона у нас не Єдина, не Свята, не Соборна і не Апостольська…» (сторінка 150). Чому це Церква у нас не єдина? Чи ми Київський чи Московський патріархат але ж ми Православні, а чому не Соборна не Свята і не Апостольська? Вже більше як 2000 років була святою, а тут раптом стала не свята, страшно, тут вже чується богохульство.
Хочеться звернути увагу на ще однин аспект, із книги «Свідчення голос народу»: «…Чи можете, кандидати, пояснити, чому Святе Письмо описує зцілення людей як Словом, так і Ритуалами? Чому Ісус одного сліпого заставляє піти вмитися в купелі, перед тим намазавши йому очі грязивом із слини та землі, іншому ж просто каже: Прозри?…» (сторінка 144). Тут вже проявляється не уважність до Святого Писання, коли ви вже називаєте чуда які творив Христос ритуалами. В одній із своїх проповідей відомий богослов Російської Православної Церкви протоієрей Андрій Ткачов якраз пояснює, за вченнями святих отців, цю подію про зцілення сліпонародженого Христом. І він говорить, що Христос для того зробив грязиво з землі та слини, щоб показати що Благодать Божа діє і через матерію, у наш час через святі ікони, мощі святих, освячену воду. І таких місць у Святому Писанні багато, які потребують роз’яснення святими отцями, і богословами, а ви, в свою чергу, перекручуєте ці слова на сою користь.
Для нас Син Божий сходив на землю, потоптав нашу смерть Своєю смертю, Він для нас став життям і разом шляхом, до цього життя. Він вимагає від нас, щоб ми розп’яли свою плоть з пристрастями і похотями (Гал. 5: 24), вимагає не тому, що Сам має потребу в цьому, але тому, що ми потребуємо: тільки в тілі, вбитому для гріха, може розкритися явище життя благодатного. Але ми чуємо одні звуки слів, самих слів душа не розуміє і не сприймає: вони вимовляються для нас як би на чужій, невідомій мові. І це не дивно, це – прямий наслідок нашого душевного стану. Мертвий тілом не здатний до відчуттів тілесних: чи будуть прославляти його, чи дадуть йому незліченне багатство, оголять його, чи обсиплють його приниженням – до всього він байдужий. Так і мертвий душею не може зрозуміти слів духовних, не може відчути духовних благ, не може мати належної пам’яті про смерть і вічні муки, належного пізнання суєтності цього світу і століття (Святитель Ігнатій Брянчанінов). Задумайтесь пані Гарафіно, чи не стосуються ці слова святителя вас?
“Якщо Син Божий в тобі, то і царство Його в тобі. Ось царство Боже – всередині тебе, грішнику. Зайди в самого себе, шукай старанніше і без зусиль знайдеш його. Поза тебе- смерть, і двері до неї – гріх. Зайди в себе, перебувай у серці своєму, бо там – Бог “(преподобний Єфрем Сирін). А Христос нам говорить ще такі слова: «Хто їсть Мою Плоть і п`є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому» (Ін. 6: 56-57). А тепер також вдумайтеся в слова прп. Єфрема і слова Священного Писання, ви самі себе і багатьх ваших послідовників позбавляєте цієї Їжі Життя. Бо ви є позбавлені її до вашого повного розкаяння, ви є відлучені від таїнств Церкви Священним Синодом, який в свою чергу є послідовником Апостольського і Вселенського собору. І не говоріть, що Церква Православна не є Соборною, Святою, і Апостольською, зверніть увагу на послідовність, на Апостольське приємство, яке є беззаперечним доказом про істинність Церкви Православної.
З болем у душі нам недостойним і грішним ієреям, хочеться донести в першу чергу до вас, і до всіх ваших прихильників покайтеся і верніться в лоно Церкви Христової. Бо Господь не хоче смерті грішника а щоб він навернувся і живим був, так говориться в молитвах перед сповіддю. Якщо ви ознайомлювалися з історією Церкви, ви напевно знаєте чимало випадків, як Господь поводився з тими хто не слухав Його Голосу через Голос Церкви. Зокрема згадайте олександрійського священика Арія, якого засудив Вселенський Собор за не правильне вчення, яке суперечило вченню Церкви Христової. Коли цього засудження Арій не послухав і не покаявся, то Господь сам засудив його Своїм праведним судом, Арій помер ганебною смертю, в нього вибачте вивалились нутрощі на зовню, від чого він і помер на місці. Не випробовуйте терпіння Боже, а покайтеся, послухайте Голосу Церкви як Голосу Божого, бо Господь саме так завжди звертається до народу.
А тепер щоб краще читачі зрозуміли згубність вашого вчення, приведемо деякі суперечливі факти з ваших книг.
Отже, Гарафіна Маковій проти:
•Кладення різних продуктів, води або їжі на долівку, де є дотик усяких ніг… Має бути тільки на підвищенні.
•Ставлення фотографії на хресті покійника, що мусить бути лишень дубовим. Бо, згідно з її забобонним нецерковним висловом, фотографія на могилі, якщо душа не заспокоєна, примагнічує до себе і передає родичам при відвідинах зібране собою зло… Взагалі-то Гарафіна теж і проти фотографії як такої, бо це начебто частина людини, дроблення її на шматки… Її аргумент: «Якби це так, то у раю обов’язково був би фотоапарат і Господь би з ним відправив із Раю Єву і Адама, щоб фіксували найяскравіші події землян і Землі. Та й був би тоді фотоапарат і серед апостолів, щоб зафіксувався на плівці життєпис Божого Сина…». Смішно якось сказано і нераціонально, певним чином. Хто тоді думав про фотоапарат чи про якусь іншу техніку? Все розвивалося помалу в часі. На все були свої потреби. «Не прогрес є регрес», підкреслює одне латинське прислів’я.
•Того, щоб рвати стару одежу на ганчір’я… «При найменшій неблагочестивості в Отці – будуть у вас ноги втирати: закликає руйнацію з усіх місць», – пише сміливо вчителька-народознавець у «Намистинах».
•Імпорту. Бо коли-хто споживає щось із чужого краю (банани, ківі, апельсини…), то до своїх нечистот – рідних додає… карму (нечистоти) чужої землі.
•Годування немовляти тваринним молоком (різними сумішами), бо в дитини розвивається через те… твариняче начало.
•Туалетів у квартирах. Бо вони ніби-то оскверняють дух споживчої води… Вода має властивість зафотографовувати… Дивні нісенітні речі!
•Селекції. Бо та ніби-то бере силу не з Божественного Вогню, а – силу селекціонера, його роду, нащадків…
•Опечатування гробу людини, яка не склала себе у свідомій вірі в Господа. З Богом та людина, як зазначається, вже нічого немає і як опечатується гріб, то… оскверняється святиня. Таку, неправду, не знайдеш у християнській літературі, підтвердженій офіційною церковною владою. Не завжди нам відомо про останні хвилини переходу когось до вічності, про його потаємні думки серця. Тільки Всевишній знає про все, який хоче щоб кожен осягнув спасіння, прийшовши до розуміння Правди. Вирок винесений якось передчасно…
•Дарування діткам різних іграшкових звірів, птахів – відбитків того, що не має знаходити притулку в живому вигляді у християнській оселі… Тобто слоник, собака, зайчик… Це крайність. А крайність не раз важко назвати доброю.
•Електричної праски. За нею, має бути лише на деревному вугіллі…
•Того, щоб вагітна жінка проводжала в останню дорогу покійного. Тому що дитина все в себе втягує, перебирає… Черговий, видуманий небіблійний забобон!
•Готування їжі чужою людиною, бо це тоді… стає отрутою – не наші думки, емоції… І як тоді піти в гості? З усім своїм чи як? Сам Ісус Христос колись гостював, заходив до Марфи й Марії і не тільки.
•Того, щоб одягати одяг своїх батьків. Аби… не повторювати їхньої долі. Фантастика!
•Орання землі плугом, цим… «металевим монстром».
•Щоб у помешкані були поламані відпрацьовані годинники, адже стягують до оселі зло…
•Тримання в оселі папуги… Це, як випливає з «Намистин» чи з книги «Щоб жив на землі Христос», ? море злого вогню. Попугай у клітці – в’язниця на родовій лінії. Оце так «крутий» забобон!
•Того, щоб жінка під час критичних днів йшла до криниці, бо через таке «осквернення» в неї не буде, між іншим, ніколи якісного молока для годування маляти… Цікаво, навіть до церкви в такий особливий для жінки час дозволяється йти, а тут… Це ж стається попри її волю. І це Господь передбачив у своїх планах. Маковій твердить, що жінці й під час місячних не можна переступати церковного порогу…
•Ринви на хаті, бо вона… відмежовує нашу оселю від цієї Господньої купелі (дощової води), від цих Господніх Дарів. Каже що предки, яких вона обожнює і які є для неї авторитетом, ніколи їх не використовували… До речі, зауважимо, що Гарафіна дуже узагальнює дії предків. Трапляється, що на основі одного села чи двох робить висновок про все. Хоч світ не тільки тісний, але й широкий одночасно. Зокрема Україна зі своїми степами, морями, горами…
•Того, щоб щось продавати та купувати в неділю. Продане або куплене в цей день не лишає довго при житті, не робить щасливим… Звичайно, неділеньку святу як Господній день треба шанувати, відвідати Божественну Літургію, але всяке в житті трапляється. Бувають ще різні обставини, непередбачувані випадки. Як з цього випливає, не можна тоді цілком, навіть після церкви, навіть один раз… Знову крайність, забобон, що в’яже немічну й так людину, як і інші, по руках та ногах!
•Проливання крові тварин у піст. Бо станеш калікою, матимеш на тілі рану від ножа, заріжуть у морзі у стані клінічної смерті при вскритті…смішно (це ж як нашому народу готуватися до великих свят яким передує піст?).
•Телевізора (витвору диявола), супутникових антен… Хоч будь-яку річ, навіть найменшу, можна використати як на добро, так і на зло. Якщо така справа, то можна дивитися виключно релігійні телеканали (канал), а їх теж нині не бракує, на щастя. Інші, особливо нецензурні, треба просто заблокувати. Також не все є добре (боговгодне) в Інтернеті, сьогоднішніх книжках, журналах, газетах… Згідно з нею, телевізійна система на сьогодні є найвищим каналом зла. Може й так, та ми можемо сказати, що ніж є зло, тому що їм не раз вбивали і можна вбити, але він є невідємним в побутових цілях, і тпк далі…
•Того, щоб хліб був якоїсь іншої форми, крім круглої… Кожна господиня має пекти його для своєї родини сама. А як робота чи здоров’я чи якісь інші причини не позволяють на це??? А як у когось нема в хаті господині?
•Миття волосся водою з-під крана чи з річки… Мусить бути з колодязя, некип’ячена…
•Роблення поміток, підкреслень у св. Письмі своєю недосконалою рукою… Безумовно, воно як Боже Слово натхненне св. Духом, Господом, але робити для їх себе у власній Біблії можна (!). Тільки з розумом, для кращого запам’ятовування, як вчить, наприклад, студентів методологія. Добре простим олівцем, а не як малі діти.
•Похорону на другий день… Начебто не встигає остаточно розділитися душа з тілом: через те не отримує спокою, потрапляє… в лабети сатани, а живі мають чимало бід… Жах! Хіба так вчить Христова Церква на землі???
•Художньої літератури… За Гарафіною, це приземлений космічний корабель зла, аби всіх забрати і викинути у помийну диявольську яму… Думаю, не більшу від її сектантських «догм».
•Переливання крові. Взагалі лікарів, офіційної медицини в державі…
•Прального порошку… Що нібито порушує енергетичний обмін людини, створений законами Неба. («Відповідаємо на запитання», ст. 84-85).
•Рубання дерев… «Дерева – це очі злі. У них завжди буває закутий недобрий дух, що відпрацьовує свою карму, тобто має перероджуватись із зла на добро…». Аргумент учительки-народознавця: будьте воістину у Христі, щоб духи не взяли над вами верх, – і зрізайте дерева, які потрібно. Каже Гарафіна, що, мовляв, наші предки старалися не чіпати духів природи, дерев, знаючи, що важко уникнути гріха, навіть істинно прагнучи Бога… Оце так фантастика! До такої «премудрості» важко додуматись розумному. Наші предки також, до слова, використовували при будівництві й деревину. Це підтверджує і археологія, і здоровий глузд.
•Щоб маля виносити на люди…
І так само багато чого іншого ще не до вподоби «пророчиці», що не співпадає з її «об’явленням», хоч співпадає найперше із здоровим людським глуздом, в переважній більшості з думкою Господньої Церкви. Вона час від часу навіть використовує Біблійні цитати, підтасовуючи їх під своє ОКУЛЬТНЕ ДИВНЕ ВЧЕННЯ. ЦЕ ВЕЛИКИЙ СКАНДАЛ І ЗРАДА ХРИСТИЯНСЬКОЇ ВІРИ! Нівелювання Божого закону і заклик до духовного блуду-гріха.
Бережімо себе тільки в істині Всевишнього, відкидаючи лихі нашепти лукавого, що полює безперестанку за людськими душами, бо ж не можемо пити одночасно з чаші Господньої і з чаші демонської; бути спільниками як Господнього столу, так і демонського (1 Кор. 10: 21).
Різні обереги-ритуали від пані Гарафіни, амулети тощо наче заміняють Бога, абсолютизуються, що є недопустимим з погляду офіційного християнства! Фальшиве вшанування Творця допроваджує до різних помилок та боягузтва. Хто любить забобони, той у них і потоне… Один філософ якось сказав, що краще взагалі не мати поняття про Бога, ніж мати про Нього поняття, Його недостойне. Нецерковні псевдохристиянські практики не ведуть до добра. Християнські правди вчителька-народознавець хитро перемішала із звичайними прадавніми поганськими ритуалами та поняттями. За нею, навіть родимки на тілі є прямою дорогою до пекла…
У її письменах, цьому дрімучому лісі марновірства, теж наявна і зневага хреста Господнього – вона рекомендує в забобонному дусі на зліплений із глини хрест з-під трьох монастирів плювати, кидати у вогонь, закопувати на цвинтарі чи десь у нечистих місцях, накреслювати хрест на шкірці овочів, яку потім викидаємо у смітник або в помиї, малювати хрест на п’яті каменем, дотуленим до жіночого статевого каналу або тваринячими нечистотами на чоловічому дітородному органі… Страшно, правда? Це ж її слова. І в цьому якраз криється пастка для християнської душі, богозневага до святого, Животворного Хреста божественного Спасителя, на котрому довершилася могутня місія відкуплення. А тут… Як довідуємося, в 73-му каноні VI Вселенського Собору зафіксовано ось що: «Оскільки Животворний Хрест дарував нам спасіння, ми повинні дбати, щоб з пошаною прославляти те, чим спасаємося від первородного гріха. А тому, і думкою, і словом і почуттям віддаючи йому поклін, постановляємо: зображення хреста на землі, як дехто робить, повністю заборонити, щоб знак нашої перемоги не був зневажений тими, що ходять. Отож, від сьогодні тих, хто креслить на землі хрест, наказуємо відлучати від Церкви…».
Хоч Маковій і каже, що вона звертається до багатовікової мудрості нашого народу то потрібно вкотре зауважити, що наш народ доволі багато часу був язичницьким!!! Хочеться сказати, що заміняючи віру в Бога і звертаючись до невідомих ритуалів ми зневажаємо Господа і Його Святу Церкву, адже починаємо вірити, що набір якихось незрозумілих ритуалів і дій можуть замінити Святі Таїнства і Благодать Божу, ніби якщо не зробити те, що каже Маковій то Всемилостивий Господь нас не почує..? А це вже хула на Духа Святого. Хочеться, щоб кожний з нас пригадав слова апостола Павла: « Та коли б чи ми самі, чи ангел з неба проповідували вам іншу, більше за те, ніж ми вам проповідували були, нехай буде анафема!»(1 Гал. 1: 8).
Ось ще нісенітниці яких вчить пані Гарафіна, наприклад, за годування свійських тварин залишками їжі зі столу необхідно обмастити тваринячими нечистотами різні частини тіла (в тому числі інтимні), а потім все це змивати з себе за особливим ритуалом (див. книгу «Прошу прийняти», с. 376). Г. Маковій наставляє, що якщо мати позбавила дитину материнського молока до того часу, поки дитина не почала ходити, то необхідно «полизати дитині (хай і дорослій) місце вище заднього проходу, сплюнути, капнути воску з одночасно запалених трьох свічок, свічки загасити одночасно уткнувши у скляну банку з свяченою водою, мовлячи : «Був гріб – став чоловік, бо я уже з Богом»» (там само, с. 379).
Дивлячись на вище приведені факти, виходить нам треба відкинути молитву і віру, чим довгий час керуються християни, і почати робити ваші безглузді, і огидні ритуали?
Деякі з пропонованих Г. Маковій для своїх послідовників ритуалів мають відверто язичницький характер. Наприклад, вона вчить, що для нейтралізації хвороби сина, яка начебто трапилася через забруднення його матір’ю водоймища, необхідно принести жертву воді. Щоб, за словами Гарафіни Маковій, «залатати витворену поганим поступком діру, вибило такий ритуал: Мама має свідомо розкаятися, потім піти до тої річечки, взяти жовтої глини з берега, виліпити людину і з кладки кинути глиняну людину у воду сказавши: Водичко-сестричко, прости мене, що тебе сквернила, би Бог мене простив. На тобі пожертву, а мого сина не бери» (там само, с. 236).
Нам Господь дав десять заповідей, і друга заповідь звучить так: «Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що у воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей». Принести жертву це значить поклонитися, значить ви пані Маковій нехтуєте Божим Законом, і вносите свій закон?
Можна зараз наводити безліч таких безглуздих вчень, але чи це заставить вас шановна пані Гарафіно задуматися куди йдете ви і тягнете за собою багато людей. Тому наш заклик лише один покайтеся, щоб з вами покаялися і люди яких ви заплутали, і відвернули від церкви. Нехай спасе і сохранить нас всіх Господь.
Над статтею працювали:
ієрей Ігор Волянюк
ієрей Костянтин Чорноус