«Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе
за друзів своїх» (Ін. 15:13)
Любов. Кожен розуміє це поняття по різному і часто не усвідомлює наскільки це велика сила. Адже світ створений з любові, бо Сам Господь наш є любов, якою і сповнив все творіння
«Немає більше від тієї любові,
як хто душу свою покладе
за друзів своїх» (Ін. 15:13)
Любов. Кожен розуміє це поняття по різному і часто не усвідомлює наскільки це велика сила. Адже світ створений з любові, бо Сам Господь наш є любов, якою і сповнив все творіння. Без любові нема життя бо вона і підтримує його. Це неймовірне просто неперевершене відчуття яке подібно сонцю освітлює і гріє нашу душу. Воно сповнює нас миром і спокоєм, і немов звільняє нас з пут цього світу, підносячи нас душею ближче до Творця, до Того хто подарував нам цю любов. Лише вона дозволяє нам за земного життя відчути подібне і дарує ще більше в житті вічному. Ніякий гріх чи спокуса не перевершать це почуття бо воно є тим джерелом, яке подібно потужній хвилі змиває зі свого шляху бруд грішності, очищаючи і оновлюючи нас. Але багато хто не розуміє яка любов дійсно справжня, бо лише жертовна любов є істинною. Приклад її показав нам Спаситель, який розіп’явся заради нас з великої любові, викупляючи цим людей від влади пекла. «Любов пізнали ми з того, що Він поклав за нас душу Свою: і ми повинні класти душі свої за братів…У тому любов, що не ми полюбили Бога, а Він полюбив нас і послав Сина Свого на очищення від гріхів наших» (1Ін. 3:16, 4:10). Це слова з послання того, хто відчув справжню любов в собі і віддав їй все життя. Він знав, що таке істинна сила любові і безперестанно намагався це показати іншим, як перед цим йому показав його Учитель – Господь наш Ісус Христос.
Це сказано про святого апостола і євангелиста Іоана Богослова. Цей блаженний муж бувши поруч з Спасителем відчув силу любові і присвятив їй все своє життя. Він був сином Заведея і Соломії – дочки святого Йосифа Обручника. Разом з своїм братом Яковом був покликаний Христом Спасителем біля Ганісаретського моря, де вони займались риболовлею. Заради Нього брати покинули свого батька і стали апостолами, а Спаситель назвав їх «синами грому». Святий Іоан особливо полюбив Христа за Його чистоту і жертовну любов. Навчаючись у Нього він сам пройнявся цією любов’ю і настільки нею сповнився до Христа, що Спаситель обрав його одним з своїх найближчих учнів. Євангелист був присутній при багатьох чудесах що їх творив Господь, наприклад, при воскресінні дочки Яіра, бачив Преображення Господнє і на Тайній вечері возлежав поруч з Ним. Коли Христа схопили і вели на суд до первосвященників, святий Іоан Богослов слідував за ним. Це ж саме він робив коли Спаситель ніс хрест на Голгофу і був поряд з Ним до кінця. І дуже сумував, бо настільки проникся любов’ю до Господа, що плакав біля хреста Його разом з Богородицею Дівою. І саме там за свою любов був удостоєний Ісусом Христом бути сином Пречистої. З тих пір до Успіння Богородиці апостол Іоан дбайливо турбувався про неї не відлучаючись з Єрусалиму. А після упокоєння Діви Марії, йому за жеребом випало іти проповідувати в Ефес та інші Малоазійські міста. Взявши з собою учня Прохора вони вдвох вирушили до Ефесу. Господь оберігав свого улюбленого учня від всяких небезпек і свідченням цьому є подія яка відбулась під час морської подорожі до міста. Корабель на якому плив апостол з учнем потрапив в бурю і потонув. Прохор зумів вибратись на берег але його учитель зник в морській глибині. Учень євангелиста довго сумував за ним. А через чотирнадцять днів трапилось чудо, коли хвиля винесла на берег святого Іоана Богослова живого і неушкодженого. Він пробув на дні весь цей час і залишився живим. Це було лише одне з чудес які явив Спаситель через свого учня. Далі під час проповідей в Ефесі завдяки цим чудесам євангелист навернув до християнства безліч язичників. Коли він повернувся до Риму там розпочався період гонінь. Апостола схопили та ув’язнили і неодноразово намагалися вбити. Але і тут Господь не давав йому померти. Ані отрута, ані киплячий казан в який посадили апостола не завдали йому ніякої шкоди. Врешті-решт мучителі відправили його в заслання на острів Патмос. Там святий Іоан Богослов пробув багато років. За цей час встиг навернути до християнства безліч жителів острова завдяки чудесам які творив і чудовим проповідям в яких сповіщав Христове вчення. Саме на Патмосі Богослову було видіння після якого він написав книгу Одкровення. Потім, коли євангелиста звільнили з заслання, він прибув до Ефесу і на 95 році життя написав своє Євангеліє. Також до його праць належать три послання. І в них апостол постійно наголошує на тому, щоб ми віддали себе любові, бо в ній життя і спасіння. Так говорити про це почуття міг дійсно лише той хто удостоївся пізнати його сповна. І ось наприклад такі повчання євангелиста про неї. «Улюблені! Будемо любити один одного, бо любов від Бога і кожен, хто любить, народжений від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов… Бога ніхто ніколи не бачив. Якщо ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і довершена Його любов є в нас» (1 Ін. 4:7,8,12). Всі ці слова вказують на одне – де є любов там є Господь, а отже спасіння. Так навчаючи апостол прожив аж за сотню років і помер не мученицькою смертю як решта апостолів, а мирно і спокійно. Як і життя його було сповнене чудесами так і смерть не була звичайною. Розповідається, що він сказав своїм ученикам, щоб викопали могилу у вигляді хреста і поклали його туди. Після того як святого поховали, інші ученики почули про це і приїхавши відкопали могилу щоб ще раз поглянути на вчителя, але вона була порожня. Тому існує багато припущень, що Господь забрав свого улюбленого учня в тілі як і Іллю.
Святий апостол Іоан Богослов прожив довге життя сповнене любові, якою був переповнений сам і про яку постійно проповідував – він жив нею. Саме тому його називають «апостолом любові». Його життя не просто приклад для кожного християнина, а ще й ховає в собі безцінні знання про справжню істинну любов, яку потрібно плекати в собі кожному, адже спасіння нашої душі залежить від того чи врятували ми її за земного життя. І якщо не мали ми любові в серці своєму то не зможемо жити в любові біля Господа. Лише любов прокладе шлях душі нашій до Царства Небесного, тому ми повинні завжди про це пам’ятати і відкрити серця наші, щоб вселив в них Господь силу цю, яку дарував святому апостолу і євангелисту Іоану Богослову. Сповнімо життя наше любов’ю як це зробив святий Іоан і заслужимо життя вічне біля Господа як і його святі апостоли. «І ми пізнали любов, що має до нас Бог, і увірували в неї. Бог є любов, і хто перебуває в любові, перебуває в Бозі і Бог у ньому» (1 Ін.4: 16). Амінь.
Це сказано про святого апостола і євангелиста Іоана Богослова. Цей блаженний муж бувши поруч з Спасителем відчув силу любові і присвятив їй все своє життя. Він був сином Заведея і Соломії – дочки святого Йосифа Обручника. Разом з своїм братом Яковом був покликаний Христом Спасителем біля Ганісаретського моря, де вони займались риболовлею. Заради Нього брати покинули свого батька і стали апостолами, а Спаситель назвав їх «синами грому». Святий Іоан особливо полюбив Христа за Його чистоту і жертовну любов. Навчаючись у Нього він сам пройнявся цією любов’ю і настільки нею сповнився до Христа, що Спаситель обрав його одним з своїх найближчих учнів. Євангелист був присутній при багатьох чудесах що їх творив Господь, наприклад, при воскресінні дочки Яіра, бачив Преображення Господнє і на Тайній вечері возлежав поруч з Ним. Коли Христа схопили і вели на суд до первосвященників, святий Іоан Богослов слідував за ним. Це ж саме він робив коли Спаситель ніс хрест на Голгофу і був поряд з Ним до кінця. І дуже сумував, бо настільки проникся любов’ю до Господа, що плакав біля хреста Його разом з Богородицею Дівою. І саме там за свою любов був удостоєний Ісусом Христом бути сином Пречистої. З тих пір до Успіння Богородиці апостол Іоан дбайливо турбувався про неї не відлучаючись з Єрусалиму. А після упокоєння Діви Марії, йому за жеребом випало іти проповідувати в Ефес та інші Малоазійські міста. Взявши з собою учня Прохора вони вдвох вирушили до Ефесу. Господь оберігав свого улюбленого учня від всяких небезпек і свідченням цьому є подія яка відбулась під час морської подорожі до міста. Корабель на якому плив апостол з учнем потрапив в бурю і потонув. Прохор зумів вибратись на берег але його учитель зник в морській глибині. Учень євангелиста довго сумував за ним. А через чотирнадцять днів трапилось чудо, коли хвиля винесла на берег святого Іоана Богослова живого і неушкодженого. Він пробув на дні весь цей час і залишився живим. Це було лише одне з чудес які явив Спаситель через свого учня. Далі під час проповідей в Ефесі завдяки цим чудесам євангелист навернув до християнства безліч язичників. Коли він повернувся до Риму там розпочався період гонінь. Апостола схопили та ув’язнили і неодноразово намагалися вбити. Але і тут Господь не давав йому померти. Ані отрута, ані киплячий казан в який посадили апостола не завдали йому ніякої шкоди. Врешті-решт мучителі відправили його в заслання на острів Патмос. Там святий Іоан Богослов пробув багато років. За цей час встиг навернути до християнства безліч жителів острова завдяки чудесам які творив і чудовим проповідям в яких сповіщав Христове вчення. Саме на Патмосі Богослову було видіння після якого він написав книгу Одкровення. Потім, коли євангелиста звільнили з заслання, він прибув до Ефесу і на 95 році життя написав своє Євангеліє. Також до його праць належать три послання. І в них апостол постійно наголошує на тому, щоб ми віддали себе любові, бо в ній життя і спасіння. Так говорити про це почуття міг дійсно лише той хто удостоївся пізнати його сповна. І ось наприклад такі повчання євангелиста про неї. «Улюблені! Будемо любити один одного, бо любов від Бога і кожен, хто любить, народжений від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов… Бога ніхто ніколи не бачив. Якщо ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і довершена Його любов є в нас» (1 Ін. 4:7,8,12). Всі ці слова вказують на одне – де є любов там є Господь, а отже спасіння. Так навчаючи апостол прожив аж за сотню років і помер не мученицькою смертю як решта апостолів, а мирно і спокійно. Як і життя його було сповнене чудесами так і смерть не була звичайною. Розповідається, що він сказав своїм ученикам, щоб викопали могилу у вигляді хреста і поклали його туди. Після того як святого поховали, інші ученики почули про це і приїхавши відкопали могилу щоб ще раз поглянути на вчителя, але вона була порожня. Тому існує багато припущень, що Господь забрав свого улюбленого учня в тілі як і Іллю.
Святий апостол Іоан Богослов прожив довге життя сповнене любові, якою був переповнений сам і про яку постійно проповідував – він жив нею. Саме тому його називають «апостолом любові». Його життя не просто приклад для кожного християнина, а ще й ховає в собі безцінні знання про справжню істинну любов, яку потрібно плекати в собі кожному, адже спасіння нашої душі залежить від того чи врятували ми її за земного життя. І якщо не мали ми любові в серці своєму то не зможемо жити в любові біля Господа. Лише любов прокладе шлях душі нашій до Царства Небесного, тому ми повинні завжди про це пам’ятати і відкрити серця наші, щоб вселив в них Господь силу цю, яку дарував святому апостолу і євангелисту Іоану Богослову. Сповнімо життя наше любов’ю як це зробив святий Іоан і заслужимо життя вічне біля Господа як і його святі апостоли. «І ми пізнали любов, що має до нас Бог, і увірували в неї. Бог є любов, і хто перебуває в любові, перебуває в Бозі і Бог у ньому» (1 Ін.4: 16). Амінь.
Антон Коростов, студент 3-го курсу КПБА