Насичення народу п’ятьма хлібами

З року в рік і з покоління в покоління ми читаємо Євангеліє в нових контекстах і перед обличчям нових обставин – історичних або особистих. І щоразу той чи інший уривок може вдарити нас в душу по-новому. Сьогодні ми читаємо про насичення народу Христом

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.

З року в рік і з покоління в покоління ми читаємо Євангеліє в нових контекстах і перед обличчям нових обставин – історичних або особистих. І щоразу той чи інший уривок може вдарити нас в душу по-новому. Сьогодні ми читаємо про насичення народу Христом. І найчастіше в отців Церкви і у духовних письменників читаєш про їх почуття подиву про милосердя Боже і про владу Бога, Який міг наситити стільки народу настільки малим, Який міг творити чудеса у світі, такому Йому чужому, коли хоч іскра віри, хоч тріщинка в броні нашого невір’я дозволяла Йому діяти. При читанні сьогодні цього Євангельського уривку, мене по-новому вразили слова Христа. Учні звертаються до Нього, щоб Він відіслав натовп, тому що день закінчується, найближчі селища далеко, вони ослабнуть на шляху від втоми і нічних сутінок, якщо залишаться довше: адже вони не їли весь день, вслухаючись у животворне слово Христове. І Христос каже учням: Ні, їм не потрібно йти, – дайте ви їм їсти … Але як же вони можуть нагодувати таку юрбу людей, чоловіків, жінок і дітей, у них лише п’ять хлібів і дві рибки? І тут – виклик Христа учням, і виклик Христа нам. Так, – в якомусь сенсі один тільки Бог може зробити це чудо, але тільки якщо ми сприяємо цьому диву відкритістю нашого серця і відкритістю наших рук, вклавши в диво все, що у нас є. Христос не сказав учням: бережіть те, що вам потрібно самим, і віддайте інше, віддайте іншим те, що залишиться: Він сказав: візьміть все, що у вас є, і віддайте все …Чи не говорить це нам Господь зараз, особливо підкреслено, коли ми так забезпечені такі багаті, так благополучні, і коли день за днем ми чуємо про голод, і про жебрацтво, і про голодну смерть тисяч і тисяч людей? І Господь нам говорить зовсім просто: віддайте те, що у вас є, і надайте Мені діяти далі: не просіть Мене про чудо, коли ви можете зробити те, що потрібно …Апостоли могли зробити небагато: вони могли тільки розділити п’ять хлібів і дві риби: але ми можемо поділитися багато чим! Якби наші серця були відкриті, і якщо б серця кам’яні Бог перетворив у серця плотяні, якби ми навчилися хоч трохи – о, хоч малу краплину! – Діяльної любові до ближнього, то не було б голоду в світі. І сьогоднішнє Євангеліє говорить нам: озирнися навколо: озирнися на кожну людину, яка голодна, кожну людину, яка бездомна, кожну людину, яка в нужді, і пам’ятай, що кожен з цих людей – твоя відповідальність, що весь їхній голод, вся їх бездомність, все їх жебрацтво в кінцевому підсумку – результат твого благополуччя, твоєї зручності, твоєї забезпеченості і твоєї відмови розділити, поділитися, дати. Дати не більше того, що є, а просто дати. Якби ми тільки пам’ятали, що, як сказав один святий, імені якого я зараз не пригадаю, коли він з’їдає шматок понад свою необхідність, коли він набуває або утримує щось понад свою потребу, він вкрав це у голодного, він вкрав це у бездомного, він вкрав це у того хто замерзає, – він злодій! .. Чи не відноситься це до нас ще більше, аніж до цього подвижника? Ми повинні задуматися над цим: адже ми ведемо себе, як погані, нечесні управителі, бо є така річ, як управління, відповідальність за багатство – інтелектуальне, емоційне, моральне, матеріальне. Ви, мабуть, пам’ятаєте розповідь про негідного, невірного управителя, який шахраював і обкрадав свого господаря, і коли господар виявив його нечесність і прийшов йому час розрахунку, то управитель покликав тих, хто був винен його господарю, і списав, зменшив їх борг. Ось щось, чому ми можемо навчитися. Він звернувся до людей, і допоміг їм, чим тільки міг: ми цього не робимо. Задумаємося над цими словами Христа: людям не потрібно йти від Моєї присутності, щоб насититися; дайте їм ви те, що потрібно .. І якби ми озирнулися навколо себе – не кудись в заморські краї, а просто навколо себе – на потреби людей, які голодні, які бездомні, які позбавлені прав, або просто на сусіда, на ближнього, який часом такий самотній, потребує підтримки, потребує дружби, солідарності, ми почали б виконувати цей заповіт Христа. Але не станемо обманюватися; не добрим словом, не ласкавим жестом ми його виконаємо; Христос сказав: віддайте все, що у вас є … А нам, приймаючи, можливо, до уваги слабкість нашої віри, вузькість і жорсткість наших сердець, Він скаже: Дайте те, що у вашому житті зайве, непотрібне, – але вдумайтеся правдиво, що таке цей надлишок, що ви витрачаєте на себе, навіть не отримуючи від цього ні радості, ні задоволення, ні вигоди. Віддайте це, а потім надайте Богу можливість сповнити ваш дар і зробити інше. Це – суд Божий наді мною, і це теж заклик, з яким Бог звертається до кожного з вас. Амінь!