Богослів’я (теологія), а не богослов’я – богословіє – богословія

У церковно-релігійному середовищі в умовах незалежної України актуалізувалося вживання лексеми, яка позначає ‘сукупність церковних учень про Бога й догмати релігії’

У церковно-релігійному середовищі в умовах незалежної України актуалізувалося вживання лексеми, яка позначає ‘сукупність церковних учень про Бога й догмати релігії’ (СУМ, І, 210). Відомо кілька фонетико-граматичних варіантів цього слова: богослів’я (теологія), богослов’я, богословіє, богословія, які мають різну частоту вживання.
Досить часто, зокрема у друкованих виданнях, можна зустріти словоформу богослов’я, яку фіксує СУМ, джерельна база якого добиралася під впливом радянської ідеології, ілюструючи її єдиним прикладом з «Нарисів стародавньої історії УРСР» з двома значеннями: «БОГОСЛОВ’Я, я, с. 1. Сукупність церковних учень про бога й догмати релігії. Церковний, релігійний характер середньовічної культури позначився і на розвитку науки. Розвивались… гуманітарні дисципліни і передусім богослов’я (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 504). 2. заст. Назва старшого класу духовної семінарії» (СУМ, І, 210). Такий порядок відображають і наступні переписувачі СУМ, видаючи «нові» тлумачні словники «сучасної» української мови.
Рідше вживаний варіант богословіє подає митрополит Іларіон (Огієнко) у своєму «Етимологічно-семантичному словнику української мови», вказуючи на існування таких же граматичних форм (іменники середнього роду) у болгарській і сербській мовах, і пише, що «споконвіку це слово було в нас с[ереднього] р[оду]: богословіє» (Огієнко: ЕССУМ, І, 163).
Іноді можна почути варіант богословія, поширений у мові української діаспори та під її впливом і на території сучасної України. Граматична форма жіночого роду богословія зустрічається, починаючи з ХVІІ століття, під впливом грецького θεολογια (Огієнко: ЕССУМ, І, 163).
Проте вказані словоформи не відповідають фонетичним законам та граматичному ладу сучасної української мови. Про це свідчить також і мовна практика. Так, у сучасних текстах церковно-релігійного стилю набуло поширення вживання словоформи богослів’я, наприклад: Пастирське богослів’я, на відміну від інших дисциплін, займається діяльністю самого священнослужителя 1 ; Богослів’я – це вчення про Бога 2, про Його ставлення до світу, до космосу, до людини і про ставлення людини до Бога  та ін.
Тому правильно буде вживати слово богослів’я (іменник середнього роду). Фонема <і> вживається під впливом граматичної аналогії форми родового відмінка слів, у компоненті словотворчої моделі -слів’я відповідно до чергування о//і в новозакритих складах (склад є закритим, бо, за принципами українського складоподілу, фонема, яка знаходиться перед апострофом, належить до попереднього складу – бо|го|слів|’я), наприклад: слово – слів. Крім того, компонент -слів’я входить до морфемної структури і є словотворчою моделлю таких лексем, як славослів’я (Під час співу великого славослів’я священик проносить Хрест через увесь храм і кладе його на аналої…) 3 , молитвослів’я (Також абітурієнт повинен добре володіти українською та церковнослов’янською мовами, щоб вільно читати Святе Письмо та богослужбові тексти; знати напам’ять основні ранкові та вечірні молитви, а також молитвослів’я, обов’язкові для щоденного вжитку православним християнином) 4, марнослів’я (Серед головних недуг духовного життя святий Єфрем Сирін називає також марнослів’я)5 , багатослів’я (Я завжди ставив діло вище за багатослів’я і на новому посту не відмовлюся від цього правила) 6, пустослів’я (Зазвичай ніщо так не розладнує доброго настрою, як сміхи, жарти та пустослів’я) 7, десятислів’я (Вся сила десятислів’я вміщується в одному цьому імені – любов)8 , многослів’я (І. Франко вказав на недоліки цього оповідання, в якому «патріотичне многослів’я закриває брак дійсної психології і життєвої правди»)9 , благослів’я (До просвіти, за Дионисієм Ареопагітом і за церковним, духовним, подвижним слідом, перший ступінь – очищення, а після очищення входять у просвіту, від просвіти – у звершення і конечне верховне благослів’я…)  10 та ін.
Іноді замість слова богослів’я вживають слово теологія, яке походить від грецького θεολογια ‛наука про богів, дослідження про богів’, утвореного з основи θεος ‛Бог’ і -λογια ‛наука’, пов’язаного з λογος ‛слово’ [ЕСУМ, V, 546–547] і є абсолютним синонімом до слова богослів’я.
Помилково також говорити про утворення слова богослів’я від богослов, які є окремими запозиченнями з грецької мови. Так, слово богослов – це калька з грецького θεολογος (θεος – Бог, λογος – слово, наука) [Огієнко. ЕССУМ, І, 162]. Тоді як богослів’я, або теологія, – запозичення з латинської мови; латинське слово theologia ‛теологія’ походить від грецького θεολογια ‛наука про богів, дослідження про богів’, утвореного з основи θεος ‛Бог’ і -λογια ‛наука’, пов’язаного з λογος ‛слово’ [ЕСУМ, V, 546 – 547].
У відмінковій парадигмі слова богослов не відбувається чергування фонем о//і. Це пояснюється тим, що у цьому слові після фонеми [л] у старослов’янській і староукраїнській мові стояло етимологічне о, а не редукований ъ. Тому, після занепаду зредукованого в кінці слова (після фонеми [в]), етимологічне о не зазнало ніяких фонетичних змін.