Унівський монастир, де перебуває ікона, один з найдавніших в Україні. Археологи стверджують про його існування вже в 13 ст
Унівський монастир, де перебуває ікона, один з найдавніших в Україні. Археологи стверджують про його існування вже в 13 ст. Першими опікунами монастиря були галицькі князі, а згодом – литовські. У 1549 р. цей осередок духовності і культури став жертвою грабіжницького нападу татар. Але Богородиця недарма вибрала собі це місце і своїм провидінням подбала про нього. Вона з’явилася у сні Олександрові Ванькові Лагодовському, українському шляхтичеві, який занедужав на ноги. Вона порадила йому їхати на схід від своїх маєтностей шукати цілющого джерела, омитися в ньому і отримати зцілення. Таким чином Лагодовський натрапив на руїни монастиря в Уневі. За народним переказом на згарищі він побачив ікону Божої Матері, що чудом вціліла. «…Межи згарищами – блеск ясний, несьогосвітній. Усі припали до того місця, стали відгребу вати згарища і попіл – і очам їх вказується ясна і неушкоджена чудотворна ікона. Надія і сила вступила в серце лицаря побожного». Отож, ікона віддавна існувала, але дата її написання і автор не відомі. З вдячності своїй Цілительці Лаго¬довський збудував муровану церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Це – унікальна пам’ятка архітектури перехідного періоду від пізньої готики до ренесансу, збережена до сьогодні. До неї було перенесено ікону і поміще¬но за престолом над цілющим джерелом. У 1630 р. сюди прийшов Федір Орлович, якому вдалося врятуватися з турецького полону, з галер. Своєму звільненню він завдячував зверненню до унівської святині.
Припускають, що ікону коронував архимандрит Афанасій Шептицький (1715 – 1746). Унівський парох о. А. Дольницький про це записав у сво¬їй історії: «…сей образ находився в каплиці на цвинтарі унівском, а коли той образ украшено короною («коронован»), перенесено єго до церкви палацовой. А цвинтар, на котором лишилися каплиця до нині, названо Коронатою». Очевидно, що це свято було настільки велелюдним, що змушені були винести ікону з монастиря на просторіше місце на гору.
Існувала ще одна копія Унівської ікони XVII ст., до 1939 року вона містилась в монастирській каплиці. Ці дві ікони Були втрачені після закриття Унівської Лаври радянською владою 1950 року. Зберігся лише оклад з XVIII ст.., який сьогодні оздоблює копію чудотворної ікони. Ця копія була написа¬на за давніми гравюрами та фотографіями іконописцем ієромонахом Ювеналієм Мокрицьким.
До Унівської Лаври її було урочисто перенесено 1995 року і помістили її під оригінальною шатою, яка збереглась.
І до нині Божа Мати ласкаво вислуховує гарячі молитви, що повсякчас звучать у цьому чудотворному місці.
Припускають, що ікону коронував архимандрит Афанасій Шептицький (1715 – 1746). Унівський парох о. А. Дольницький про це записав у сво¬їй історії: «…сей образ находився в каплиці на цвинтарі унівском, а коли той образ украшено короною («коронован»), перенесено єго до церкви палацовой. А цвинтар, на котором лишилися каплиця до нині, названо Коронатою». Очевидно, що це свято було настільки велелюдним, що змушені були винести ікону з монастиря на просторіше місце на гору.
Існувала ще одна копія Унівської ікони XVII ст., до 1939 року вона містилась в монастирській каплиці. Ці дві ікони Були втрачені після закриття Унівської Лаври радянською владою 1950 року. Зберігся лише оклад з XVIII ст.., який сьогодні оздоблює копію чудотворної ікони. Ця копія була написа¬на за давніми гравюрами та фотографіями іконописцем ієромонахом Ювеналієм Мокрицьким.
До Унівської Лаври її було урочисто перенесено 1995 року і помістили її під оригінальною шатою, яка збереглась.
І до нині Божа Мати ласкаво вислуховує гарячі молитви, що повсякчас звучать у цьому чудотворному місці.
Підготував Ігор Смаль, 3 курс КПБА