Слово єпископа Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Епіфанія, ректора КПБА, перед Святою Плащаницею у страсну П’ятницю.
В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Сьогодні закінчилися муки і страждання Божественного Спасителя. Людська злоба, яка так довго чекала на цю мить, отримала бажане. Але чи принесли Христові розп’яття і смерть мир і спокій у душах тих, хто так довго чекав на правосуддя, чи заспокоїлись ті, які замислили вбити і вбили невинно засудженого Господа.
Людська злоба і ненависть не заспокоїлася навіть смертним вироком, а вчинила ціле видовище. Люди приходили подивитися на це видовище, щоб задовільнити свою цікавість, а йшли назад повні здивування і скорботи, б’ючи себе в груди. Яке, з одного боку, приниження, безчесність, страждання і смерть. З іншого ‒ яке страшне і величне таїнство, яка незрівнянна слава, велич, всемогутність, безкінечна благість і святість Господня. На хресті висів Той, Хто повісив землю на водах, Господь Вседержитель, Який Своїм всемогутнім словом створив небо і землю і піклується про все творіння видиме і невидиме. На це видовище дивилися не лише люди, а й ангели Божі. Дивилися зі страхом і глибоким благоговінням. Небесне воїнство було приковане до того видовища, яке відкрилося на землі. На Хресті висів їхній Владика і Володар. Сонце, побачивши це небачене йому диво і не стерпівши, сховало своє проміння, воно одягнулося у морок, тим самим висловлюючи свою скорботу. Земля, побачивши і відчувши те, що на ній трапилося, захиталася. Старозавітна Церква розірвала свою завісу, яка відділяла святеє святих, бо Сам Господь відкрив для нас вхід у святеє святих ‒ у Царство Небесне, до Престолу Отця Свого Небесного. Здригнулося пекло, бо порушилася його сила і влада. Звершилося діло спасіння роду людського від влади диявола. Господь і Бог наш Ісус Христос Своїми стражданнями і смертю викупив все людство від влади гріха і смерті.
Але Той, Який прийшов у світ, щоб спасти його, вивести людство з рабства гріха, нині обезчещений розпинається і безславно вмирає. За безмірні людські гріхи, за гріхи тих, хто продався дияволу принесена безмірно велика Жертва, безмірно великий викуп ‒ добровільні страждання і смерть безгрішного Христа Життєдавця. Нам, звичайно, стає дивно: як міг постраждати безгрішний і безпристрасний Богочоловік, як міг померти Той, перед Яким смерть втрачає свою силу. Адже страждання властиві лише грішнику, і смерть не має влади над безгрішним, оскільки смерть є наслідком гріха і служить покаранням за гріх. «Відплата за гріх ‒ смерть», ‒ говорить святий апостол Павло. Але Христос терпів не божественним єством, яке не підкоряється стражданням, а людським, ‒ і помер тілом, а не Божеством, і прийняв страждання і смерть добровільно, задля викуплення нашого і задля перемоги над всезагальною смертю роду людського. Яка ж безмірна любов Божа до грішного світу. «Бо так полюбив Бог світ, ‒ каже святий апостол і євангелист Іоан Богослов, ‒ що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. Бо послав Бог Сина Свого в світ.., щоб світ спасся через Нього» (Ін. 3: 16 – 17).
Збулося тепер пророцтво святого пророка Ісаї, який говорить: «Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; а ми думали, що Він був уражений, покараний і принижений Богом. Але Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися… Господь поклав на Нього гріхи усіх нас. Він був мучимий, але страждав добровільно і не відкривав уст Своїх; як агнець ведений був він на заколення, і як агнець перед тим, хто стриже його, мовчить, так і Він не відкривав уст Своїх… Йому призначили гріб зі злочинцями, але Він похований у багатого, тому що не вчинив гріха і не було неправди у вустах Його» (Іс. 53: 4 – 9).
Господь, висячи на хресті, звершує найбільшу жертву, але мало того, будучи приниженим, Він виливає безкінечну благодать на весь людський рід, Його любов до Свого творіння не дозволяє забути про них. В останні хвилини Свого життя Він просить у Отця Свого Небесного прощення для нерозумних людей, які засудили до смерті свого Творця і Викупителя.
При останньому подиху Господь промовляє «Звершилось!». На груди впала божественна глава, увінчана терновим вінцем, перестало битися серце Спасителя. Прийшли близькі, прийшла Мати Його, прийшли мироносиці і Йосиф Аримафейський і в глибокому горі, обмиваючи сльозами, зняли і понесли пречисте тіло для погребіння. Звершилось все те, для чого Він був посланий у світ. Місія Його в світі виконана: невимовне Правосуддя Боже отримало Жертву, якою все людство викуплене від влади диявола і всиновлене Богу. На хресті засяяло Сонце правди, Сонце любові, яке освітило весь світ світлом Божественної любові, яку явив нам Син Божий, Спаситель світу.
Дорогі браття і сестри! Сьогоднішній день є днем скорботи і страху. Днем скорботи є тому, що Бог і Спаситель світу замість слави і подяки від людей отримав смерть, Той, Який проповідував Євангеліє Царства, не має де голови прихилити і після смерті, бо покладається у чужий гріб. А днем страху тому, що Той, Якого не можуть вмістити небеса, лежить у гробі. Замовкли божественні уста, які так щиро промовляли слова премудрості, вчили любові, смиренню і терпінню. Перестало битися серце, яке палало любов’ю до всіх людей ‒ праведних і грішних – серце, яке співчувало людському горю і не залишало без допомоги нікого. Закрилися божественні очі, які бачили потребу кожного і не могли пройти повз нужденного.
Господь помер, але цим не закінчилося Його життя. Померло людське тіло, але живим залишилося Божество. Помремо і ми, але цим не закінчиться і наше життя. Навпаки, смерть стане для нас початком або нового життя, або початком вічних мук. Якщо ми не відгукнемося на любов Божу до нас любов’ю до Нього, то кров Спасителя пролита за нас буде марною, якщо ми не жертвуватимемо собою заради інших, то хресна жертва Господа не матиме для нас ніякої користі. Нехай же наповнить Господь Спаситель, Який постраждав за весь світ, і наші серця любов’ю і благодаттю Своєю і дасть сили терпіти всі труднощі життєві для досягнення вічного блаженства у Царстві Отця Небесного. Амінь!
ЕПІФАНІЙ,
єпископ Переяслав-Хмельницький
і Бориспільський
За матеріалами Переяслав-Хмельницької єпархії