Проповідь у п’яту неділю Великого посту

В імя Отця і Сина, і Святого Духа. Слава Ісусу Христу!

“Чим більше днів посту, тим краще лікування…” − говорить блаженний Августин. На протязі всієї Чотиридесятниці і у сьогоднішню неділю, коли церква згадує пам’ять преподобної Марії Єгипетської, вона закликає нас до лікування своїх душ, закликає нас до щирого розкаяння в своїх гріхах, показючи нам приклади християнського життя із євангельських оповідань, на прикладі житій святих. Свята церква не просто згадує ім’я цієї  угодниці Божої, а згадує для того, щоб показати образ правдивого покаяння, боротьби з гріхом і приклад невимовного милосердя Божого. Марія Єгипетська була жителькою Олександрії, жінкою легкої поведінки і поганого життя. У якийсь день їй, як повідомляє нам її житіє, захотілось вклонитись Живоносному Хресту Господньому, і не думаючи про свою гріховність, не думаючи про те, що у неї немає нічого спільного з Богом життя і любові, Якому вона хотіла вклонитись, вона осмілилась переступити поріг храму, але Божественна сила відкинула її, вона вжахнулася, але знову і знову вона наближалася до воріт храму, але зусилля її були марними. Тоді звернувшись у своїх молитвах до Богородиці зі сльозами покаяння, вона увійшла у храм щоб поклонитись Чесному Древу Гоподньому. Вийшовши із храму вона вже не повернулася до свого минулого, гріховного життя. Але пішла у пустелю і там провела у неймовірних подвигах й цілковитій самотності усе своє життя аж до смерті; життя, яке не було життям безплотної істоти, але воістину життям втіленного духу, який воскрес покаянням та благодаттю.  Блуд за вченням Священного Писання − це не лише плотський гріх, але гріховна пристрасть до усього видимого, матеріального світу. Блуд міститься саме у тому, щоб віддати своє серце не тому, що гідне любові; не людям і Богу, а на служіння бажанням, тобто тим самим ідолам нестриманості і запалу розбратних пристрастей. Тож, хіба не усі ми вражені хворобою блуду? Хіба не основою нашого з вами життя є задоволення власного «я»?  Часом буває, що ми задумуємся над тим як проходить наше життя, задумуємося над гріховним станом нашої душі,  але під впливом житєйської суєти забуваємо про те, що є насправді важливим. Але із преподобною Марією було зовсім інше, її охопив  страх від своєї гріховної душі  і вона змінила своє життя проводячи його в пості і молитві. Церква згадує саме в період посту ім’я цієї преподобної, щоб  нам показати , що щире розкаяння, піст і молитва стали цією вказівкою, цією картою на шляху до скарбу, до Царства Небесного. Святитель Ігнатій Брянчанінов говорить, що піст віддаляє людину від плотських пристрастей, а молитва бореться із пристрастями  і перемігши їх очищає всю людину, і в очищений словесний храм вводить Бога. Святитель порівнює молитву і піст з обробленням землі  і засіванням зерна.  Він говорить, що так як ми обробляємо землю, щоб засіяти зерно, так само ми повинні обробляти своє тіло постом, щоб засіяти зерна молитви. Бо якщо ми просто будемо обробляти землю, тобто поститись, але цей піст не буде підкріплений молитвою, то ми пожнем одні буряни. І навпаки,  якщо ми будемо засівати зерна молитви на необробленій землі, то  молитва буде знищуватися різними гріховними помислами. Тому, щоб  принести достойний плід покаяння, будемо наслідувати преподобну Марію у боротьбі з пристрастями через піст і молитву, щоб і нам удостоїтись Царства Небесного. Амінь.