Неділя п’ята Великого посту: преподобної матері нашої Марії Єгипетської

Чому свята Церква саме сьогодні згадує ім’я цієї святої угодниці Божої? Чи не тому, що саме у ній ми бачимо торжество воістину Божої сили, торжество відповідної людської любові до Бога

В 5-ту неділю Святого Великого Посту ми  згадуємо пам’ять прп. Марії Єгипетської. Чому свята Церква саме сьогодні згадує ім’я цієї святої угодниці Божої? Чи не тому, що саме у ній ми бачимо торжество воістину Божої сили, торжество відповідної людської любові до Бога? А, скоріше, ми бачимо й торжество людського відчайдушного крику про допомогу й перемогу, яка дається Богом, Його любов’ю, Його силою й всемогутністю.
Марія? Чи вона сама знайшла стежку до Спасителя, чи Він поставив її на цю путь овіявши страшну грішницю Своєю благодаттю? Проте хочеться запитати: чому не з чистих дів, що з дитинства присвятили Господу свою любов, що не знали більш дорогого імені, окрім імені Ісус, що не мріяли про земного жениха, а з великим тремтінням чекали обручника небесного, – чому не з цих народжених праведниць з чистими серцями, як кришталь, і відданими Йому. Господь не вибрав з цих нікого, щоб піднести на недосяжну висоту моральної досконалості, а покликав  грішницю Марію з душею, повною беззаконня й гріховного бруду, що впала так низько до найглибшої гріховної безодні.
Про святу Марію Єгипетську можна сказати коротко, адже житіє її нам і знайомо. Вона була жителькою Олександрії, жінкою легкої поведінки й грішного життя, спокуса, загибель. У якийсь день їй, як повіствує житіє, захотілося вклонитися Живоносному Хресту Господньому, й не думаючи про свою гріховність, не дбаючи про те, що у неї немає нічого спільного з Тим Богом життя й любові, Якому вона хотіла вклонитися, вона осмілилася переступити поріг храму. Але якась сила відкинула її .. вона жахнулася, але знову й знову, коли наближалася до воріт храму, бувала відкинутою від храмових воріт якоюсь незбагненною силою.
З храму вона вже не повернулася до свого минулого, гріховного, життя. Але пішла у пустелю й там провела усе своє життя в молитві, неймовірних подвигах й цілковитій самотності; життя, яке не було життям безплотної істоти, але воістину життям втіленого духу, який воскрес покаянням та благодаттю.
Чого ж  ми можемо навчитися з цього житія? Марія  була блудницею; але блуд не міститься лише в тілесному гріху. Блуд міститься у дробленні цілісності людської любові, дробиться, людина й вже не здатна своєю душею, усім серцем своїм любити одну людину й одного Бога Істинного…
В цьому дивному переродженні преп. Марію було показано людству як силу благодаті Божої, що оновляє гріховну природу людини, що оправдує розкаяного грішника. Адже Господь прийшов грішників спасти, а не праведників! Приклад Марії Єгипетської показав людям, що путь спасіння не є відрізана від нас, що не можна впадати в розпач і казати самому собі: “Я впав так низько, що мені вже нема ніякої можливості вернутися до доброго. Все кінчено для мене, все загинуло! Долю мою вирішено!”
Ні, життям Марії Єгипетської, Господь показав, що нема такої безодні, куди Божественний Пастир не пішов би за загиблою вівцею Своєї отари, щоб вивести її звідтіль і зробити гордістю і прикрасою цілого стада.
Блуд за вченням Св. Письма – це не лише плотський гріх, але гріховна пристрасть до усього видимого, матеріального, світу.
Блуд міститься саме у тому, щоб віддати своє серце не тому, що гідне любові; не людям й Богу, а на служіння бажанням, тобто тим самим ідолам нестриманості й запалу розбратних страстей. Тож, хіба не усі ми вражені хворобою блуду? Хіба ми не розділяємося розумом? Хіба наша воля, часом, не вагається?..
Свята Марія Єгипетська була яскравим прикладом такого переродження. Але такого переродження у житті християн, що з безодень порочних виходили на шлях добра, немов їхні душі було овіяно весняною свіжістю, якимось цілющим подихом благодатного ранку – було багато.
Є чимало людей такої вдачі, що не можуть триматися середини. Для них одно з двох: цей край, чи протилежний, так або так, але нічого середнього! З гордою рішучістю, з страшною щирістю віддаються вони пристрастям, не тримаючись міри. Здається, вони поклялися здивувати людей без примірною силою і огидністю своїх гріхів… Але як часто десь там, глибоко в їх душах, під товстою корою гріха, жевріють інші почуття , що спроможні розгорітися полум’ям покаяння, коли їхніх душ торкнеться благодать Всемилостивого Бога.
Тоді приходить час переродження, тоді Величний Божественний Голос промовляє Свій вирок над цією заблудшою, але покликаною до величі, істотою Божою: “Досить!”
І ось тоді роса благодаті Божої падає на забруднену гріхом душу. Тоді починається новий шлях до очищення й святості до пізнання людини Бога.
Ось сьогодні ми й представили самих себе в образі цієї жінки. Усе наше життя подібне її життю; як вона, ми лише час від часу бажаємо вклонятися Єдиному Богу, бажаємо пробитися до Його живої присутності –  й як часто ми цього не можемо зробити!
Як часто ми хочемо молитися, а молитви немає; хочемо любити, але серце закам’яніле; хочемо зосередитися, але думки розбігаються; хочемо проявити силу волі, але волі немає там де потрібно; бажаємо почати нове життя, а воно розбігається на якісь частини – мрії, журбу, бажання… а цілісності немає…
Часом ми й замислюємося – невже ми дійсно так далекі від Бога, але згодом й дуже швидко забуваємо про це, нас засмоктує болото повсякденної метушні…
Але з преп. Марією не так трапилося: її охопив жах, вона кинулася за допомогою й пішла у пустелю за спасінням…
А нам потрібно вчитися цьому, ніколи не заспокоюватися гадаючи, що нам не пробитися, наче б то, до Бога…
Воістину, за словом св. Апостола Павла, “сила Божа у неміччі здійснюється”, але не у нашій лінивій неміччі, а в іншій, у тій неміччі, яка народжується в людині від того, що людина починає усвідомлювати неможливість своїми силами досягнути того про що вона мріє – спасіння, без Божої допомоги, але силою Божої благодаті можна досягнути усього.
Тож не випадково, а саме для того, щоб підкріпити наші немічні сили вже наприкінці Святого Великого Посту, Свята Церква пропонує нам образи святих угодників Божих, які змогли відректися від усього, щоб досягти блаженства у Господі нашому Ісусі Христі. Оце та путь, якою так чудесно й самовідречено пройшла преподобна мати Марія Єгипетська. Вона “вкрилася Христовим Божественним законом, вона прийшла до Христа зі всією пильністю та любов’ю, покинувши попередню дорогу гріха ”