У цей день, згідно з давнім переданням, співаємо службу Великого канону. Цей Канон справді найбільший серед усіх канонів; його вишукано й учено уклав і записав святий отець наш Андрій, архиєпископ Критський, якого називають ще Єрусалимським
Синаксар, слово грецьке, походить від синаксис – зібрання( тобто зібрання віруючих для святкування), пізніше так почали називати книгу про свята, а ще пізніше – зібрання історичних свідчень про свято чи святого
Синаксар
Стихи: Подай, Христе мій, образи зворушення тим, що нині співають Тобі Великий Канон.
У цей день, згідно з давнім переданням, співаємо службу Великого канону. Цей Канон справді найбільший серед усіх канонів; його вишукано й учено уклав і записав святий отець наш Андрій, архиєпископ Критський, якого називають ще Єрусалимським. Насправді він походив із Дамаска; у віці 14 років його віддали до школи граматики, де він вивчив багато наук. Потім він прийшов до Єрусалима і приняв чернечий сан. Провадячи там святе і миле Богові життя, спокійне і нетривожне, залишив Божій Церкві багато писань, корисних для людей, а також немало канонів та проповідей, а найбільше – панегіриків, тобто похвальних святкових проповідей, у яких був і є найпромовистішим і найвишуканішим.
Як і інші свої писання, цей Великий Канон святий отець склав, переживаючи зворушення або надзвичайно велику скруху. Зібравши всю історію Старого і Нового Завітів, об’єднавши її, він створив цю пісню: від Адама і Єви й аж до самого Христового Вознесіння та проповідування апостолів.
Цим Каноном він нагадує кожній душі, що в тій історії доб¬ре, яке слід любити і, за можливістю, наслідувати, а що зле, чого треба остерігатися і завжди звертатися до Бога через по¬куту, через сльози, через визнання гріхів та інші милі Богові дії.
Цей Канон написаний настільки гарною плинною мовою і настільки гармонійно укладений, що здатний пом’якшити й найтвердішу душу, зворушити її і спонукати навернутися до добра, – якщо співати його із скрушенним серцем і пильною увагою.
Андрій Критський створив цей Канон тоді, коли великий Софроній, патріарх Єрусалимський, написав житіє Марії Єгипетської. Житіє це викликає в нас велике зворушення, даруючи велику радість тим, які чинили і чинять гріх, лише б вони забажали відступити від зла.
Прийнято співати Канон і читати житіє (Марії) у цей день з такої причини: наближається до кінця Свята Велика Чотиридесятниця, і щоб люди не стали лінивими до духовної праці та подвигів і не перестали зовсім жити у всьому розсудливо і скромно.
Бо й справді Великий Андрій, мов той учитель, через історії Великого Канону описуючи чесноти великих мужів, як і злобу злих, підносить як найдоблесніших і найсердечніших тих, які зберігають чесноти, що допомагають їм твердо стояти проти супротивників.
Святий Софроній через свою обширну і прекрасну проповідь також робить нас витривалими в чеснотах і спонукає до Бога, навчає не падати, не зневірюватися, тобто не втрачати надії на своє спасіння, хоч якими гріхами хтось був би зв’язаний. Бо історія Марії Єгипетської свідчить про безмежні доброту і милосердя Боже до тих, які мають щирий намір покаятися і навернутися від попередніх гріхів.
Канон називається Великим також і з огляду на його проникливість і глибину, яких надав йому його творець, що мистецьки його уклав і впорядкував. Якщо інші канони мають по тридцять і менше тропарів, то цей налічує до двохсот п’ятдесяти стихів, наповнених невимовною насолодою. Тож і призначений цей Канон для Святої Великої Чотиридесятниці, бо викликає велике зворушення.
До Константинополя цей найвишуканіший і найбільший Канон і Слово про преподобну Марію приніс наш отець Андрій у той час, коли патріарх Єрусалимський Федір послав його як помічника на Шостий Вселенський Собор. Тоді, будучи ще простим ченцем, він виступив проти монофелітів, тобто проти єретиків – єдиновольців. Згодом він був причислений до клиросу Константинопольської Церкви, а потім був постав¬лений у ній дияконом і орфанотрофом, тобто кормителем убогих. Невдовзі св. Андрій став архиєпископом Критським. Урешті, недалеко від місця, названого Ієрісо, на Мітиліні, відійшов до Господа, добре упорядкувавши свою єпископську столицю.
Його молитвами, Боже, помилуй нас.
підготував диякон Василь Татарин, 5 курс КПБА