Єпископ Епіфаній, Ректор КПБА
Смерть на хресті була найганебнішою смертю у древньому юдейському світі. Цієї участі «удостоївся» і Син Людський.
Єпископ Епіфаній, Ректор КПБА
Проклятий перед Богом усякий повішений на дереві
(Втор. 21: 23)
(Втор. 21: 23)
В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Слава Ісусу Христу!
Такі слова, дорогі браття і сестри, написані у п’ятій книзі великого пророка Мойсея – Второзаконні. Цими словами керувалися люди десятки віків для того, щоб карати найбільших грішників: злодіїв, розбійників і порушників закону. Смерть на хресті була найганебнішою смертю у древньому юдейському світі. Цієї участі «удостоївся» і Син Людський. Того, Хто воскрешав померлих, піднімав розслаблених, відкривав очі сліпим, втихомирював морські хвилі і вітер, юдейські правителі розпинають як розбійника, вбивцю і порушника закону. Розпинають на хресті, щоб таким чином навіки Його ім’я закарбувати і проклясти. Але Сам Спаситель говорив про Себе, що Він прийшов не порушити закон, а виконати. Ми ж знаємо, що Христос добровільно віддав Себе на страждання і смерть, віддав за весь людський рід. Ми віруємо, що на хресті висів не злодій і розбійник, а Найсвятіша і Найвеличніша Жертва правосуддю Божому; Жертва за гріхи всього світу.
Незчисленні сонми Сил небесних чекали тільки одного Його повеління, щоб захистити Спасителя від цієї ганебної хресної смерті. Христос міг ублагати Отця Свого, і Він дав би Йому більш як дванадцять легіонів ангелів (Мф. 26: 53), але Він добровільно зійшов на хрест. Всі Сили небесні з тремтінням вклонилися перед хрестом, перед Тим, Хто віддав Себе, пролив Свою кров заради нашого спасіння і визволення від гріхів і влади диявола.
Який же страшний гріх зробили люди, неправдиво засудивши і віддавши Господа на розп’яття. Але чи отримали вони бажаний результат? Чи досягнули очікуваного? Чи накликали вони прокляття на ім’я Спасителя і на вчення Його? Зовсім ні! Вони були знаряддям волі Божої для прославлення Животворчого Хреста і Спасителя світу. Святитель Іоан Золотоуст говорить, що «хрест – найвеличніший символ любові Бога Отця до нас, а разом з тим і свідчення Божественного послуху до смерті з боку Сина, і мудрості Духа». Хрестом Господа нашого Ісуса Христа знищена смерть, знищений гріх праотців, пекло позбавлене своєї здобичі, дароване воскресіння. Хрестом дарована сила перемагати спокуси світу цього і навіть смерть, влаштовано повернення до першопочаткового блаженства, відкриті врата раю, людське єство возсіло праворуч Бога, і ми стали дітьми і спадкоємцями Божими. Все це звершене хрестом. Хрест – щит і зброя, і знамено перемоги над дияволом. У молитві ми промовляємо: «Радуйся, Пречесний і Животворчий Хресте Господній, що проганяєш бісів силою розп’ятого на тобі Господа нашого Ісуса Христа…». Саме тому нам, християнам, потрібно шанувати і поклонятися Хресту Господньому, адже духовне поклоніння Хресту – це постійне почуття подяки Богу за хресні страждання, якими ми визволені від геєни вогненної. Поклоніння Хресту – це покірність Промислу Божому, це терпіння в скорботах, в спокусах, це почуття смирення. Нарешті, поклоніння Хресту – це боротьба зі своїми пристрастями, похотями, зі своєю гординею.
Дехто, особливо ж різні сектанти, тяжко помиляються, відкидаючи Хрест Господній, не поклоняючись Животворчому Древу, перед яким тремтять пекельні сили диявольські. Вони не можуть усвідомити, що ганебне дерево стало величною святинею після того, як на ньому було розіп’ято Тіло Сина Божого, по ньому текла Божественна кров Боголюдини. Хрест чесний прообразувало дерево життя, насаджене Богом в раю. Бо оскільки через дерево увійшла смерть (Бут. 2: 9), то належало, щоб через дерево було дароване життя і воскресіння. Ось чому нам потрібно шанувати і поклонятися Чесному і Животворчому Хресту.
Хрест, дорогі браття сестри, осіняє все наше життя. Хресним знаменням розпочинається Таїнство Хрещення: вступ християнина в Церкву. Ми носимо натільні хрести, образ розіп’ятого Спасителя, як охорону від ворожих сил. «Образ хреста, – каже святий Симеон Новий Богослов, – показує примирення людини з Богом. Демони також тремтять, бачачи знамення хреста, зображеного навіть в повітрі, тікають від нього.
Отже, якщо знамення хреста настільки величне і страшне, то кожен повинен звершувати його зі страхом і трепетом, з благоговінням і уважністю, бо в міру благоговіння до хреста він отримує відповідну силу і допомогу від Бога, Якому слава і влада на віки.
Незчисленні сонми Сил небесних чекали тільки одного Його повеління, щоб захистити Спасителя від цієї ганебної хресної смерті. Христос міг ублагати Отця Свого, і Він дав би Йому більш як дванадцять легіонів ангелів (Мф. 26: 53), але Він добровільно зійшов на хрест. Всі Сили небесні з тремтінням вклонилися перед хрестом, перед Тим, Хто віддав Себе, пролив Свою кров заради нашого спасіння і визволення від гріхів і влади диявола.
Який же страшний гріх зробили люди, неправдиво засудивши і віддавши Господа на розп’яття. Але чи отримали вони бажаний результат? Чи досягнули очікуваного? Чи накликали вони прокляття на ім’я Спасителя і на вчення Його? Зовсім ні! Вони були знаряддям волі Божої для прославлення Животворчого Хреста і Спасителя світу. Святитель Іоан Золотоуст говорить, що «хрест – найвеличніший символ любові Бога Отця до нас, а разом з тим і свідчення Божественного послуху до смерті з боку Сина, і мудрості Духа». Хрестом Господа нашого Ісуса Христа знищена смерть, знищений гріх праотців, пекло позбавлене своєї здобичі, дароване воскресіння. Хрестом дарована сила перемагати спокуси світу цього і навіть смерть, влаштовано повернення до першопочаткового блаженства, відкриті врата раю, людське єство возсіло праворуч Бога, і ми стали дітьми і спадкоємцями Божими. Все це звершене хрестом. Хрест – щит і зброя, і знамено перемоги над дияволом. У молитві ми промовляємо: «Радуйся, Пречесний і Животворчий Хресте Господній, що проганяєш бісів силою розп’ятого на тобі Господа нашого Ісуса Христа…». Саме тому нам, християнам, потрібно шанувати і поклонятися Хресту Господньому, адже духовне поклоніння Хресту – це постійне почуття подяки Богу за хресні страждання, якими ми визволені від геєни вогненної. Поклоніння Хресту – це покірність Промислу Божому, це терпіння в скорботах, в спокусах, це почуття смирення. Нарешті, поклоніння Хресту – це боротьба зі своїми пристрастями, похотями, зі своєю гординею.
Дехто, особливо ж різні сектанти, тяжко помиляються, відкидаючи Хрест Господній, не поклоняючись Животворчому Древу, перед яким тремтять пекельні сили диявольські. Вони не можуть усвідомити, що ганебне дерево стало величною святинею після того, як на ньому було розіп’ято Тіло Сина Божого, по ньому текла Божественна кров Боголюдини. Хрест чесний прообразувало дерево життя, насаджене Богом в раю. Бо оскільки через дерево увійшла смерть (Бут. 2: 9), то належало, щоб через дерево було дароване життя і воскресіння. Ось чому нам потрібно шанувати і поклонятися Чесному і Животворчому Хресту.
Хрест, дорогі браття сестри, осіняє все наше життя. Хресним знаменням розпочинається Таїнство Хрещення: вступ християнина в Церкву. Ми носимо натільні хрести, образ розіп’ятого Спасителя, як охорону від ворожих сил. «Образ хреста, – каже святий Симеон Новий Богослов, – показує примирення людини з Богом. Демони також тремтять, бачачи знамення хреста, зображеного навіть в повітрі, тікають від нього.
Отже, якщо знамення хреста настільки величне і страшне, то кожен повинен звершувати його зі страхом і трепетом, з благоговінням і уважністю, бо в міру благоговіння до хреста він отримує відповідну силу і допомогу від Бога, Якому слава і влада на віки.
Амінь!
ЕПІФАНІЙ
Єпископ Переяслав-Хмельницький
і Бориспільський, Ректор КПБА
За матеріалами сайту Переяслав-Хмельницької єпархії