Неділя м’ясопусна, про Страшний Суд

Чому ж називається цей Суд – «Страшний»? Як каже святий Ігнатій Брянчанінов: «Суддя – страшний невимовно. Як за Своєю Славою, так і за Всемогутністю. А особливо страшний – через те, що проникає в глибину людського духа і відкриває усі справи людські».

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа
СЛАВА  ІСУСУ  ХРИСТУ!
Дорогі браття і сестри!

Ще один тиждень, і ми з вами з Божою допомогою увійдемо у Святу Спасительну Чотиридесятницю. У Євангеліях на попередніх двох неділях Господь через Свою велику і безмежну любов до нас грішних людей показував прекрасні приклади справжніх християнських душ. Такою як це була душа у блудного сина (після навернення) та митаря потребує Господь від кожного з нас. Наближаючись до Великого Посту – задумаймось… Чи є в нас хоч трішки покаяння, яке було в блудного сина чи митаря?  Чи готові ми принести достойні плоди покаяння?
А у сьогоднішньому Євангелії Господь наш Ісус Христос говорить про Страшний Суд, який чекає на кожного з нас. Євангеліє починається так: «Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй». Ще недавно ми чули про прихід Господа нашого Ісуса Христа в смиренні, в приниженні, який народився у вертепі. А тепер вже йде Величний прихід. Тоді Господь прийняв образ раба, тепер – Царя і Судді  всіх людей. Перший прихід ми можемо споглядати у благочестивому спогаді. А от Другий прихід, описаний Словом Божим у самих яскравих тонах і може спасительно  потрясти душі наші, так, що зрозуміємо, що в цьому житті ми ніби спали, затьмарені тілесним життям.
На цьому суді зберуться всі народи перед Спасителем і Він відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів. Вівці – це тварини які за своєю суттю є смиренні, їхню шерсть і молоко людина використовує у своїх певних потребах. Таку тварину Господь дає в приклад нам, щоб і ми були корисними у цьому житті. Повинні пам’ятати, що в кожному ближньому маємо бачити Образ Божий і любити його як самого себе. Тоді виконаємо найбільшу заповідь «Любов до Бога і ближніх». І саме через це  віра наша буде в ділах показуватись. Бо за словами святителя Ігнатія Брянчанінова: «На суді Христовому людині у своє оправдання потрібна буде милість, як вираження любові у ділах, і заслужить оправдання одна милість, як досвідчений доказ любові. Милості хочу, а не жертви (Мф. 9:13) – говорить Господь Вседержитель».
Грішних же людей порівнює Христос із козлами. Тому що вони, ходять поганими дорогами і за своєю суттю не дають ніякої користі, подібно до козлів.
Чому ж називається цей Суд – «Страшний»? Як каже святий Ігнатій Брянчанінов: «Суддя – страшний невимовно. Як за Своєю Славою, так і за Всемогутністю. А особливо страшний – через те, що проникає в глибину людського духа і відкриває усі справи людські». На цьому суді відкриються усі гріхи людей і викриття їх буде загальне, за участю всього світу.
Часто приходячи на сповідь до священика, ми соромимося розповідати про той, чи інший гріх – нашу хворобу. А от, лиш уявімо, що на Страшному Суді ці гріхи будуть виявленні усім людям. Чи не буде тоді нам соромно?  То що ж краще? Звісно, краще в цьому житті перенести сором, а на Страшному Суді почути слова Спасителя «Прийдіть благословенні Отця Мого, наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Мф. 25:34).
Також ми повинні розуміти, що вічні муки, які приготовані «дияволу і ангелам його» і в яких буде мучитися грішна людина створені Богом з любові до Свого творіння. Бо грішна особа, будучи вже за своєю природою злою, не зможе перебувати у спогляданні Бога, не може бути там, де перебуває добро і любов, так як це для неї буде більшими муками, ніж пекло.
Про друге і Славне Пришестя Спаситель казав: «Що ні ангели, ні Син Людський не знають часу коли, це буде». Але ми повинні завжди бути готовими зустріти, підкреслюю достойно зустріти, нашого Спасителя. Як кажуть більшість святих отців: «Пам’ятай про смерть і повік не згрішиш!».
Отже, стараймося браття і сестри бути тверезомислячими у всіх своїх справах. Не допускаймо ворога людського до наших сердець. Подумаймо лиш: «Господь створив нас для вічного життя! Створив для того щоб ми раділи Його любов’ю, а не пропадали у тілесних пристрастях, якими оковує нас диявол! Гріх – це віддалення від добра і своєї суті він не має. Тож перебування в гріху – це життя в небутті».
Отже, будьмо друзями Христа, а не рабами гріха! Зрозуміймо, що Христос – це реальність! Перебувати з ним – це жити по-справжньому. Нехай в цьому нам допоможе Господь. Αμήν.