Сьогодні у прочитаному уривку з Євангелія ви чули про чудесне зцілення Ісусом Христом одного сліпця в Єрихоні. Цей сліпець мав міцну віру, що Син Давидів, як він називав Ісуса Христа, неодмінно зцілить його від сліпоти.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Дорогі браття і сестри!
Сьогодні у прочитаному уривку з Євангелія ви чули про чудесне зцілення Ісусом Христом одного сліпця в Єрихоні. Цей сліпець мав міцну віру, що Син Давидів, як він називав Ісуса Христа, неодмінно зцілить його від сліпоти. І коли на його волання: “Сину Давидів, помилуй мене!” – ті, що йшли попереду, говорили: “Замовкни”, – він ще голосніше став кричати: “Сину Давидів, помилуй мене!” А голосно він кричав тому, що Господь знаходився не біля нього, а на певній відстані. Господь зупинився і звелів привести сліпця і, коли той підійшов, спитав його: “Чого ти хочеш від Мене?” Він сказав: “Господи, щоб мені прозріти”. Ісус Христос сказав йому: “Прозри! Віра твоя спасла тебе”. Сліпець умить зцілився від своєї недуги й побачив світло і пішов за Господом, прославляючи Бога. Весь народ, який був свідком цього чуда, хвалив Бога.
Господь Ісус Христос повернув зір сліпому. Сучасна медицина теж лікує очі, іноді повертає зір тим, хто його втратив. Все це медицина робить через хірургічні операції та застосування відповідних ліків. Ісус Христос повернув зір і зробив сліпого зрячим не шляхом операції або через вживання ліків. Він зцілив сліпого одним словом – творчим словом. Той, Хто створив словом всесвіт, Той же Бог сказав Своє слово – і незрячий прозрів. Бог має владу перемагати закони природи, бо ці закони встановлені Ним же.
Після зцілення сліпого народ прославляв Ісуса Христа, бо побачив у Ньому істинного Бога. В Ізраїлі було немало сліпців, але Господь зціляв не всіх, а тільки тих, що мали віру. Тому Христос сказав сліпому після зцілення: “Віра твоя спасла тебе”.
Ісус Христос творив чуда не заради самих чудес, а щоб через них народжувати в серцях людей віру в Себе як Сина Божого. Тому Він говорив юдеям: “Якщо ви не вірите Моїм словам, що Я – Син Божий, то повірте Моїм ділам”. А діла свідчили про те, що творити їх звичайна людина не може, а лише Бог.
Господь Своїми чудесами розкривав духовні очі людей. Він неодноразово повторював юдеям, що вони мають очі і не бачать, мають вуха і не чують, бо їхнє серце загрубіло. Хіба це не ознака духовної сліпоти? Христос виганяв бісів, зціляв хворих, а люди говорили, що все це Він робить силою князя бісівського. Найжахливішим прикладом духовної сліпоти є невіра книжників і первосвящеників у Воскресіння Христове. Довідавшись від римських воїнів, що тіло Христа не вкрали, а Він у супроводі незвичайного світла воскрес, доказом чого є порожній гріб, книжники і первосвященики відкинули очевидну істину, оскільки були не тільки духовними сліпцями, а й богоборцями, бо свідомо відкинули Сина Божого.
Духовні сліпці були завжди, є вони і в наш час. Що це за явище – духовна сліпота? Ми живемо в середовищі природи, в оточенні людей, а світ і людину сприймаємо по-різному. Ми не бачимо навколишню красу, як її бачать художники і поети. Вони мають духовні очі і бачать те, що не всі ми бачимо. Художники і поети й людську душу сприймають по-своєму. Їхня творчість полягає в тім, що вони показують нам, повз що ми проходимо і не помічаємо.
Існує інше бачення, яке торкається сутності речей і явищ. Це – філософське сприйняття світу. Ап. Павло називає людей, що мають таке сприйняття, “мудрецями світу цього”. Вони розумом хочуть пізнати істину, – хочуть, але не можуть. Бог через пророка Ісаю сказав: “Погублю мудрість мудреців, і розум розумних відкину” (Іс. 29, 14; 1 Кор. 1, 19). Чи не тому Пилат на суді іронічно сказав Ісусу Христу: “Що є істина?” (Ін. 18, 38). Він, мабуть, переконався, що філософи по-різному тлумачать матеріальний світ. Ап. Павло питає: “Де мудрець? Де книжник? Де допитливий віку цього? Чи не обернув Бог мудрість світу цього на безумство?” (1 Кор. 1, 20).
Філософи не можуть пізнати істину своїм розумом. А духовне бачення полягає в тім, щоб пізнати істину.
Господь Ісус Христос сказав: “Я є істина” (Ін. 14, 6). Істина явилась у світ в особі Ісуса Христа. Він є Син Божий. Якби люди сприймали Ісуса Христа як Бога, вони сприймали б і те, що Він говорив. А не сприймали вони лише тому, що, як і філософи, мали очі і не бачили. Бо вони були засліплені гордістю, заздрістю і самовпевненістю.
Духовна сліпота панує і в наш високоосвічений вік, вік цивілізації, так званого технічного прогресу… На цю духовну сліпоту хворіють і деякі вчені, і менш освічені люди. Вони засліплені власними пороками, не хочуть бачити істини. Це про таких сказав Господь, що вони мають очі і не бачать істини, мають вуха і не хочуть чути її. І це частково тому, що їхнє серце стало жорстоким, а самі вони – самовпевненими. Але коли їхньої душі торкається холодна смерть і вони втрачають людину, яку люблять і без якої не можуть жити, тоді відпадає від них вся мудрість світу цього, не миле їм і багатство, ось тоді вони звертаються до Бога і розуміють істину. Тоді розкриваються їхні духовні очі, і вони починають пізнавати усією своєю душею, в чому полягає сутність життя і Хто є Владикою життя.
В наш час існує багато духовних сліпців і серед віруючих – як простих людей, так і високоосвічених. Вони засліплені релігійним фанатизмом і ненавистю до своїх же братів і сестер. Релігійний фанатизм, поєднаний з ненавистю і лицемір’ям, засліплює людям духовні очі, і вони перестають бачити те, що для інших, неупереджених, людей є Христовою істиною й історичним розвитком. Для прикладу можна навести ненависть фанатичних віруючих Московського Патріархату до своїх же братів і сестер Київського Патріархату. Люди ненавидять подібних собі православних віруючих, українських співгромадян, членів єдиної Церкви Христової. Треба ненавидіти гріх, один лише гріх ненавидіти, і, насамперед, у собі, а брата чи сестру у Христі треба любити і берегти, як самого себе.
До духовних сліпців належать і ті, хто потрапляє в тоталітарні секти. Це, насамперед, стосується молоді, бо вона не має християнської освіти і тому не може критично підійти до псевдохристиянського вчення керівників сект. Про тих, хто потрапляє під вплив тоталітарних сект, теж можна сказати, що вони мають очі і не бачать, мають вуха і не чують.
Господь наш Ісус Христос одним лише словом зцілив єрихонського сліпця. Він може зцілити і духовну сліпоту. Треба тільки звернутися до Нього з такою ж вірою і молитвою, з якою звернувся єрихонський сліпець. Христе Ісусе, Світло істини, просвіти нас світлом розуму Євангелія Твого, і розжени темряву, що наповнює наш розум і серце, молимо Тебе, Милосердний Господи, почуй нас і помилуй.
Після зцілення сліпого народ прославляв Ісуса Христа, бо побачив у Ньому істинного Бога. В Ізраїлі було немало сліпців, але Господь зціляв не всіх, а тільки тих, що мали віру. Тому Христос сказав сліпому після зцілення: “Віра твоя спасла тебе”.
Ісус Христос творив чуда не заради самих чудес, а щоб через них народжувати в серцях людей віру в Себе як Сина Божого. Тому Він говорив юдеям: “Якщо ви не вірите Моїм словам, що Я – Син Божий, то повірте Моїм ділам”. А діла свідчили про те, що творити їх звичайна людина не може, а лише Бог.
Господь Своїми чудесами розкривав духовні очі людей. Він неодноразово повторював юдеям, що вони мають очі і не бачать, мають вуха і не чують, бо їхнє серце загрубіло. Хіба це не ознака духовної сліпоти? Христос виганяв бісів, зціляв хворих, а люди говорили, що все це Він робить силою князя бісівського. Найжахливішим прикладом духовної сліпоти є невіра книжників і первосвящеників у Воскресіння Христове. Довідавшись від римських воїнів, що тіло Христа не вкрали, а Він у супроводі незвичайного світла воскрес, доказом чого є порожній гріб, книжники і первосвященики відкинули очевидну істину, оскільки були не тільки духовними сліпцями, а й богоборцями, бо свідомо відкинули Сина Божого.
Духовні сліпці були завжди, є вони і в наш час. Що це за явище – духовна сліпота? Ми живемо в середовищі природи, в оточенні людей, а світ і людину сприймаємо по-різному. Ми не бачимо навколишню красу, як її бачать художники і поети. Вони мають духовні очі і бачать те, що не всі ми бачимо. Художники і поети й людську душу сприймають по-своєму. Їхня творчість полягає в тім, що вони показують нам, повз що ми проходимо і не помічаємо.
Існує інше бачення, яке торкається сутності речей і явищ. Це – філософське сприйняття світу. Ап. Павло називає людей, що мають таке сприйняття, “мудрецями світу цього”. Вони розумом хочуть пізнати істину, – хочуть, але не можуть. Бог через пророка Ісаю сказав: “Погублю мудрість мудреців, і розум розумних відкину” (Іс. 29, 14; 1 Кор. 1, 19). Чи не тому Пилат на суді іронічно сказав Ісусу Христу: “Що є істина?” (Ін. 18, 38). Він, мабуть, переконався, що філософи по-різному тлумачать матеріальний світ. Ап. Павло питає: “Де мудрець? Де книжник? Де допитливий віку цього? Чи не обернув Бог мудрість світу цього на безумство?” (1 Кор. 1, 20).
Філософи не можуть пізнати істину своїм розумом. А духовне бачення полягає в тім, щоб пізнати істину.
Господь Ісус Христос сказав: “Я є істина” (Ін. 14, 6). Істина явилась у світ в особі Ісуса Христа. Він є Син Божий. Якби люди сприймали Ісуса Христа як Бога, вони сприймали б і те, що Він говорив. А не сприймали вони лише тому, що, як і філософи, мали очі і не бачили. Бо вони були засліплені гордістю, заздрістю і самовпевненістю.
Духовна сліпота панує і в наш високоосвічений вік, вік цивілізації, так званого технічного прогресу… На цю духовну сліпоту хворіють і деякі вчені, і менш освічені люди. Вони засліплені власними пороками, не хочуть бачити істини. Це про таких сказав Господь, що вони мають очі і не бачать істини, мають вуха і не хочуть чути її. І це частково тому, що їхнє серце стало жорстоким, а самі вони – самовпевненими. Але коли їхньої душі торкається холодна смерть і вони втрачають людину, яку люблять і без якої не можуть жити, тоді відпадає від них вся мудрість світу цього, не миле їм і багатство, ось тоді вони звертаються до Бога і розуміють істину. Тоді розкриваються їхні духовні очі, і вони починають пізнавати усією своєю душею, в чому полягає сутність життя і Хто є Владикою життя.
В наш час існує багато духовних сліпців і серед віруючих – як простих людей, так і високоосвічених. Вони засліплені релігійним фанатизмом і ненавистю до своїх же братів і сестер. Релігійний фанатизм, поєднаний з ненавистю і лицемір’ям, засліплює людям духовні очі, і вони перестають бачити те, що для інших, неупереджених, людей є Христовою істиною й історичним розвитком. Для прикладу можна навести ненависть фанатичних віруючих Московського Патріархату до своїх же братів і сестер Київського Патріархату. Люди ненавидять подібних собі православних віруючих, українських співгромадян, членів єдиної Церкви Христової. Треба ненавидіти гріх, один лише гріх ненавидіти, і, насамперед, у собі, а брата чи сестру у Христі треба любити і берегти, як самого себе.
До духовних сліпців належать і ті, хто потрапляє в тоталітарні секти. Це, насамперед, стосується молоді, бо вона не має християнської освіти і тому не може критично підійти до псевдохристиянського вчення керівників сект. Про тих, хто потрапляє під вплив тоталітарних сект, теж можна сказати, що вони мають очі і не бачать, мають вуха і не чують.
Господь наш Ісус Христос одним лише словом зцілив єрихонського сліпця. Він може зцілити і духовну сліпоту. Треба тільки звернутися до Нього з такою ж вірою і молитвою, з якою звернувся єрихонський сліпець. Христе Ісусе, Світло істини, просвіти нас світлом розуму Євангелія Твого, і розжени темряву, що наповнює наш розум і серце, молимо Тебе, Милосердний Господи, почуй нас і помилуй.
Амінь!
За матеріалами сайту Апологет (apologet.kiev.ua)