Страждання святих мучеників Єрмила і Стратоніка

Радість і трепет переповнює нас православних християн, коли ми розповідаємо про подвиги святих Церкви Христової. Радість від того, що усі вони є причасниками Царства Небесного, трепет – тому, що бачимо шлях, яким вони йшли до цього обіцяного Богом Царства.

Всечесні отці, дорогі браття.
Слава Ісусу Христу!
Дивний Бог у святих Своїх…

Радість і трепет переповнює нас православних християн, коли ми розповідаємо про подвиги святих Церкви Христової. Радість від того, що усі вони є причасниками Царства Небесного, трепет – тому, що бачимо шлях, яким вони йшли до цього обіцяного Богом Царства. Шлях важкий, тернистий, але благодатний. Бо широка дорога веде до провалля і пекельних мук, де черв не вмирає і вогонь не вгасає, а вузька, наповнена бідами, скорботами, випробуваннями – веде до вічної радості з Господом нашим Ісусом Христом. Господь кожного закликає прийти до Нього, обіцяє заспокоїти струдженого і обтяженого, та показати дорогу до вічного життя.
Важким шляхом до спасіння ішли святі мученики диякон Єрміл та воїн Стратонік, які у своєму житті полюбили Бога більше усього того, що є тлінним і скороминучим.
Своє життя святі Божі угодники провадили за часів царювання злочестивого імператора Лікінія, який у 312 році отримав у правління Східну частину Римської імперії. Сам імператор ненависно ставився до християн, розшукував їх із поміж населення у містах і селищах. Підвладні йому воїни часто приводили до нього правовірних, та безжально віддавали їх на смерть, думаючи, що цим роблять почесть і славу імператорові. Так видали та привели на суд диякона Єрміла, який почувши, що його бажає бачити імператор із  веселістю на обличчі побіг до нього, знаючи те, що йому доведеться постраждати за Христа. Військова варта, яка вела святого, була у великому здивуванні. Чому радіє Єрміл? Хіба ж він не знає, що чекає на нього? Але святий прекрасно розумів та знав, для чого він видається добровільно на мученицьку смерть. Після тривалих вмовлянь, його посадили на три дні до темниці, з надією, що він зречеться Господа Ісуса Христа і принесе жертву бездушним ідолам. Але  святий після цих днів, ще із більшою ревністю сповідував свою віру в Христа. Тоді він був підданий жорстоким катуванням і безжальним мукам. Бачачи його страждання, твердість та непохитність у вірі, воїн Стратонік, який стояв неподалік, був вражений і розчулений цим подвигом, визнав, що він теж готовий прийняти смерть разом із дияконом Єрмілом, тому, що сповідує і вірить у Господа. Тоді воїни за наказом імператора безжально схопили Стратоніка, та повели його разом із святим Єрмілом на річку Істру і там втопили. По дорозі святі прославляли Господа піснеспівами духовними. Господь Спаситель мій, кого убоюся, Господь оборонець життя мого, кого устрашуся.  Благочестиві християни, витягли тіла із води, та похоронили святих.
Так закінчився земний шлях святих мучеників. Сьогодні, вони разом із усім сонмом святих прославляють Господа у горньому Єрусалимі, якого сподобилися за свої страждання та мученицьку смерть.
Погляньмо дорогі у Христі браття, яку велику роль у нашому земному житті відіграє особистий приклад доброчесного християнського життя. Бо як і у перші віки гонінь на християн, диякон Єрміл надихнув воїна Стратоніка на подвиг, так і сьогодні надихає і нас бути вірними Богові та Церкві, терпіти наруги та рани заради Христа, не соромитися визнавати своє священство перед іншими людьми, а твердо сповідувати, що ми є християнами, служителями Бога Всевишнього. Бо нехай не хвалиться сильний силою своєю, багатий багатством своїм, мудрий мудрістю, а хвалиться Богом.
Також прославмо воїна Стратоніка, його рішучість, чисте серце, яким він відгукнувся на поклик Господній, та прийняв мученицький вінець слави подарований Господом.
Нехай і нас Господь надихне такою рішучістю, щоб ми були завжди благословенні, до всякого доброго діла завжди готові. Амінь.