Ікона Пресвятої Богородиці Решнівецької. “Всіх скорботних радість”.

Свята гора в с. Решнівка з її святинями – печерним монастирем, храмом Преображення Господнього 1759 р., чудотворною іконою Богородиці впродовж віків належала до найбільш шанованих місць Південної Волині і отримала назву Малий Почаїв.

“Всіх скорботних радість”.

Свята гора в с. Решнівка з її святинями – печерним монастирем, храмом Преображення Господнього 1759 р., чудотворною іконою Богородиці впродовж віків належала до найбільш шанованих місць Південної Волині і отримала назву Малий Почаїв.
За переказом старожилів назва села походить  від слова “решето”,  тобто першими його жителями були майстри, які виготовляли ці приладдя. Під назвою “Ряшно”  село вперше згадується у 1463 р. В місцевому храмі Преображення Господнього, 1759 р., знаходиться чудотворна ікона Богородиці, копія Іверської  “Всіх скорботних радість”.
Знаходиться святиня над Царськими вратами у іконостасі, в дерев’яній перекрашеній різьбою рамі, та у срібнім окладі. Ікона Візантійської роботи, на дошці із золотим фоном. Про її походження є кілька переказів. В давні часи вдова Марія Савич, яка була власницею села, прийняла у своїй господі ченця, який мандрував. Саме він за гостинність і благочестя поблагословив вдову іконою. Вдова відчула благодать, яка виходила із святині і збудувала невеликий дерев’яний храм,  місце якому вказала їй у сні Сама Пресвята Владичиця. Храм збудували на горі над печерою, історичність, якої відносять до часів Володимира Великого. Під час освячення  (першого дерев’яного храму Покрови Пресвятої Богородиці) у 1650 р., зцілилася від хвороби одна селянка. І з того часу розійшлася чутка по всіх околицях селах і містечках, і із них почали збиратися маса людей на Святу гору у село Решнівку. Пресвята Богородиця не залишила у біді село під час епідемії язви, яка масово уражала  людей. Селяни щиро в молитвах просили заступництва і Вона захистила усіх вірних. Із того часу і звуть цю ікону “Всіх скорботних радість”. Інший випадок порятунку жителів Решнівки розповідає мешканка села Яцишина Галина: “Коли горіло село і ніяк не вдавалося приборкати полум’я, то Владичиця і тут показала Своє милосердя до людей. Вогонь, який опалював усе на своєму шляху згас на хаті, у якій знаходився рушник від чудотворної ікони”.   
Про заступництво Богородиці зберігається свідчення селян, записане отцем П. Либовом і опубліковане в журналі “Церква і нарід”, 1935, ч. 19, с. 597 – 598. “Знаходиться цей Святий образ в церкві с. Решнівка Крем‘янецького  повіту, за 15 кілометрів від м. Вишнівця і з давен  – давна славиться серед люду, замешкує околичні села, а навіть міста. Перша чудесна подія від цього чудотворного образу відноситься народним оповіданням до 1650 року.
По трьох роках після першого чуда, (тобто у 1653 році), в селі Решнівці  і в околицях з’явилася страшна пошесть, багато людей вмирало щодень. Жах огорнув серця людей, бо захисту ні звідки не бачили. На щастя пригадали собі за недавнє чудо і нарід, як переказує оповідання, зійшов на гору Решнівецьку, де зі сльозами в очах просив ласки у пресвятої Діви. З великою радістю на другий день зауважено було, що пошесть проходить. Пізніше чудесні явища стали більш відомими, про що свідчить книга, яка переховується в церкві, де записано до 380 випадків чудесної помочі для християн через чудотворний образ Матері Божої Решнівецької”.
У відпустові дні впродовж століть, до села Решнівки стікалося тисячі  паломників. Про один із таких відпустів під час окупації Поверсальською Польщею Волині 1938 року залишив нам свідчення отець Семен Гаюк, настоятель церкви Воскресіння Господньго в селі Юсківці: “ У Решнівці ми вже застали кілька тисяч прочан. Серед них сновигали люди у темно – гранатових поліційних мундирах. Вони з увагою приглядалися до всього. Вони та їх численні немундировані помічники прислуховуються до кожного слова… ”
Великої шкоди селу завдала у 60 – 80 – х роках комуністична влада, яка безжально руйнувала святині, храми, ікони, дзвони забрали, церковну утвар, багато зневаги і шкоди перетерпіли і жителі села і паломники, але все ж таки, як говорять у народі: святе місце пустим не буває.
Про цей важкий для села час розповідає автору книги: “Православні святині історичної Волині” Володимиру Рожку  вчителька – пенсіонерка Решнівецької школи Ніна Зеленко:
“Пам’ятаю, як іще на початку 70 – х років відбувалися численні прощі до чудотворного образу Божої Матері Решнівецької. Приходили з навколишніх і далеких сіл  ще звечора, цілу ніч молилися, сиділи в храмі, чекали ранішньої урочистої служби Божої. Молилися перед чудотворною іконою і багато недужих зцілялися. Пам’ятаю, як хворий залишив милиці, які ще довго зберігалися в печері під храмом. Опісля Літургії відбувалися величні хресні ходи навколо церкви. Все це забути не можна, як і того, що комуністична влада розпочала шалений наступ на святиню, робилися спроби закрити храм, зняти із реєстрації, а пізніше звандалізувати. Як лише тільки міг боронив святиню колишній її настоятель, великий патріот України отець Ісидор Череватюк виходець із села, та староста храму Дмитро Бабовал. Саме завдяки їм і найперше Спасителеві нашому і Пресвятій Богородиці свтиня збереглася і небула закрита в такий важкий для Церкви час”.
І сьогодні, за словами священика Ігора Тимківа, звідусіль продовжують люди приходити із своїми бідами, скорботами, і ніхто не йде із святого місця без допомоги і заступництва Пресвятої  Богородиці.