Ікона Божої Матері «Звіринецька» знаходиться в Свято-Троїцькому Іонинському монастирі. Сама Мати Божа вибрала це місце для храму в ім’я Святої Тройці, з’явившись преподобному Іоні (XIX ст.).
Ікона Божої Матері «Звіринецька» знаходиться в Свято-Троїцькому Іонинському монастирі. Сама Мати Божа вибрала це місце для храму в ім’я Святої Тройці, з’явившись преподобному Іоні (XIX ст.).“Юною обителлю, що зійшла з небес” називав преподобний Іона заснований ним у 1866 році Київський Свято-Троїцький монастир, а віруючий народ з любов’ю назвав його Іонинським.
На близькій відстані від нього знаходяться Звіринецькі печери, історія яких сягає ще часів Київської Русі. Однак відомими як для наукового так і для православного світу вони стали лише в другій половині XIX століття, коли вони були відкриті внаслідок археологічних досліджень. В древніх, що добре збереглися, підземних лабіринтах були знайдені численні поховання угодників Божих та печерна церква.
Там же, в могильній ніші ігумена Климента, був знайдений рельєфний двосторонній образ у вигляді панагії із зображенням на одній стороні Богородиці Одигитрії з Богомладенцем на лівій руці, а на зворотному боці – Успіня Богоматері. У цьому ж похованні була знайдена невелика металева ікона овальної форми. Поверх білої емалі, що охороняє метал від ерозії, зберігся образ Богородиці Одигітрії. Оскільки відразу після виявлення ікони було зафіксовано декілька чудес зцілення хворих, образ Божої Матері став вшановуватися як чудотворний. Священний Синод за клопотанням князя В.Д. Жевахова визнав святу ікону загальноруською святинею і назвав її “Звіринецькою”. Образ був урочисто перенесений в Свято-Троїцький Іонинський монастир, де в Троїцькому соборі був поміщений над царськими вратами в срібному обрамленні прекрасної ювелірної роботи. Недовго втішався народ православний новоявленою святинею, оскільки із закриттям Іонинської обителі, а за нею і Звіринецького скиту у 1934 році слід ікони був втрачений, і багато років доля Звіринецкої ікони була невідома.
З 1991 року життя Свято-Троїцького Іонинського монастиря відродилося, а з нею і молитва до вірної Покровительки обителі Пресвятої Богородиці. Братія відчувала себе сиротами без своєї Святині, і Господь почув молитви ченців. У одному з видань монастиря була поміщена фотографія чудотворного образу Звіринецького. Монастирський листок потрапив до рук протоієрея Михаїла Макєєва, настоятеля Свято-Георгіївського храму, що в селі Селище Баришівського району під Києвом. І він із здивуванням впізнав на фотографії ікону, перед якою він щодня приносив свої молитви.
Досвідчений священик побачив в цьому особливу милість Бога, що дозволив стільки років молитися йому перед чудотворним образом. Зрозумів отець Михаїл і волю Господню: прийшов час повернутися Пресвятій Владичиці в Свою обитель. І тому 26 жовтня 2000 року він доставив святу ікону в її рідному срібному обрамленні в Троїцький монастир. Тепер “Звіринецька” ікона знову зайняла своє почесне місце над царськими вратами Свято-Троїцького собору Іонинського монастиря. Радіють православні християни, які тепер мають нагоду молитися перед чудесно знайденим образом і припадати до святині. Помічено, що у цієї ікони прохання благословення, особливо на шлюб, бувають дієві, і тому незамужні дівчата просять благословення Самої Богородиці біля ікони Її “Звіринецької”.
Андрій Батюк, 3 курс КПБА