Велика Агіасма, тобто вода освячена на Богоявлення, є однією із святинь Православної Церкви і має широке літургійне застосування.
Агіасма (з гр. мови – святиня; церковно-сл. Агіасма – свята вода). Зазвичай Агіасма означає святу воду Великого освячення, тому часто вживається словосполучення “велика Агіасма”. Рідше зустрінемо новий порівняно вираз “мала Агіасма”, що означає воду Малого водосвяття.
Велика Агіасма, тобто вода освячена на Богоявлення, є однією із святинь Православної Церкви і має широке літургійне застосування. ЇЇ, наприклад, п’ють у випадку тих чи інших перепон до святого Причастя. Святитель Іоан Золотоустий говорить про чудесні властивості цієї води: “В це свято опівночі, зачерпнувши води, приносять її додому і зберігають весь рік… Сутність цієї води – протягом довгого часу не псуватися, але цілий рік, а часто два чи три роки залишатися неушкодженою і свіжою, і після такого довгого періоду часу, вона не поступається водам, які щойно взяті із джерел”.
Слід зазначити, що воду освячують двічі за чином Великого освячення: в день Навечір’я Хрешення Господнього і в самий день Богоявлення. Існує помилкова думка про те, що це різні за значенням води, НІ. Чин освячення повністю однаковий і тому вода і та і інша є великою Агіасмою.
Нам також слід викорінювати зі свідомості людей той міф радянського часу, що Богоявленська вода не псується через занурення в неї срібного хреста. Але ж ми знаємо, що занурюються і дерев’яні хрести і хрести іншого складу, проте це аж ніяк не впливає на освячення води. Водне єство освячується не сріблом, а благодаттю Святого Духа. Ось коли, наприклад, черпаємо воду після її освячення у ріці, то на таку кількість води не достатньо було б малого порівняно хреста. Тому це зовсім не раціональне твердження, якого слід позбуватися.
В день Богоявлення, принісши додому Святої води, бажано окропити нею свою оселю, тим самим освятивши її. Зберігаючи велику Агіасму протягом року, слід пам’ятати про її велику силу, і причащатися нею в різних обставинах життя, щоб була вона нам на зцілення душі і тіла, на всяку особливу користь, щоб привела до життя вічного, щоб, як далі говориться в єктенії на освячення води, ми споживанням цієї води сподобилися сповнитися освячення і стали синами та спадкоємцями Царства Небесного.
Велика Агіасма, тобто вода освячена на Богоявлення, є однією із святинь Православної Церкви і має широке літургійне застосування. ЇЇ, наприклад, п’ють у випадку тих чи інших перепон до святого Причастя. Святитель Іоан Золотоустий говорить про чудесні властивості цієї води: “В це свято опівночі, зачерпнувши води, приносять її додому і зберігають весь рік… Сутність цієї води – протягом довгого часу не псуватися, але цілий рік, а часто два чи три роки залишатися неушкодженою і свіжою, і після такого довгого періоду часу, вона не поступається водам, які щойно взяті із джерел”.
Слід зазначити, що воду освячують двічі за чином Великого освячення: в день Навечір’я Хрешення Господнього і в самий день Богоявлення. Існує помилкова думка про те, що це різні за значенням води, НІ. Чин освячення повністю однаковий і тому вода і та і інша є великою Агіасмою.
Нам також слід викорінювати зі свідомості людей той міф радянського часу, що Богоявленська вода не псується через занурення в неї срібного хреста. Але ж ми знаємо, що занурюються і дерев’яні хрести і хрести іншого складу, проте це аж ніяк не впливає на освячення води. Водне єство освячується не сріблом, а благодаттю Святого Духа. Ось коли, наприклад, черпаємо воду після її освячення у ріці, то на таку кількість води не достатньо було б малого порівняно хреста. Тому це зовсім не раціональне твердження, якого слід позбуватися.
В день Богоявлення, принісши додому Святої води, бажано окропити нею свою оселю, тим самим освятивши її. Зберігаючи велику Агіасму протягом року, слід пам’ятати про її велику силу, і причащатися нею в різних обставинах життя, щоб була вона нам на зцілення душі і тіла, на всяку особливу користь, щоб привела до життя вічного, щоб, як далі говориться в єктенії на освячення води, ми споживанням цієї води сподобилися сповнитися освячення і стали синами та спадкоємцями Царства Небесного.
свящ. Павло Мельник