Творіння Святих Отців і вчителів Церкви – одне з джерел Священного Передання. Завдяки цим трудам розвивалося і збагачувалося богослів’я, долалися єресі та лжевчення, утверджувалося православ’я.
Творіння Святих Отців і вчителів Церкви – одне з джерел Священного Передання. Завдяки цим трудам розвивалося і збагачувалося богослів’я, долалися єресі та лжевчення, утверджувалося православ’я.
Серед письмового спадку багатьох Отців Церкви особливе місце по праву належить творінням святителя Іоанна Золотоустого, який жив у другій половині IV – на початку V століть по Різдві Христовому.
В цей час Церква, переживши страшні часи гоніння, коли всі сили зла озброювались проти неї, щоб знищити її з лиця землі, переживала ще внутрішню боротьбу з язичниками. Відчуваючи наближення повного зруйнування, язичництво направляло всі свої сили, щоб якщо не відкрито, то таємно розхитувати християнство. Користуючись таким невизначеним станом багато лжевчителів знаходили для себе підґрунтя серед народу і успішно сіяли зерна єресей і заблуджень.
В цей час Господь дарував Церкві величних богословів і борців за чистоту християнського вчення. Серед них найбільше прославлені святителі Афанасій Великий, Василій Великий, Григорій Богослов і, звичайно, Іоанн Золотоустий, який осяяв світ світлом істинного християнського вчення. “Мудрий тлумач таїн Божих, око Церкви візантійської і всіх Церков” – так говорив про нього Ісидор Пелусіот. Блаженний Феодорит називав Золотоустого великим світлом світу, який зберіг апостольське передання віри.
Особливою заслугою архіпастиря стало піклування про розповсюдження православ’я серед готів, скіфів, фінікійців і інших язичників. Він сам підготовляв місіонерів, рукопокладав священиків, єпископів, слідкував за їхнім служінням і допомагав в будівництві храмів.
Дивне і незвичайне життя його було наповнене подвигів і страждань. В цьому відношенні він назавжди зробився зразком християнського самозречення, терпіння і покірності волі Божій. Важкий і скорботний був його життєвий шлях, але в той же час він був освітлений променями невимовної радості, яка навіть в пітьмі земних негараздів і страждань подає солодкість небесного блаженства.
Кожній людині відкритий доступ до джерела тієї радості, яку пройшов святий Іоанн Золотоустий серед своїх страждань. І таємницю цього духовного щастя він розкрив в своїх творіннях, читаючі які з благоговійною увагою, всякий християнин розуміє істинний сенс життя і разом з ним буде від щирого серця повторювати його слова: Слава Богу за все! Амінь.
Михайло Омельян,
аспірант першого року навчання КПБА