Згідно з наказом № 273 Вищої атестаційної комісії України (від 15 травня 2010 року) богослів’я було внесене до переліку спеціальностей, за якими проводиться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань. «Богослів’я» як наукову спеціальність зарахували до галузі науки «Філософські науки».
За кометарем з цього приводу ми звернулися до митрополита Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Димитрія, ректора КПБА та голови Синодального управління у справах духовної освіти. Ось як він прокоментував цю неординарну подію в освітньому житті України: «Звичайно, поява такого роду документу у нашій науковій спільноті – подія, без перебільшення, історична. Адже, ймовірно, саме із цього розпочнеться (і ми на це дуже сподіваємося), комплексна трансформація поглядів представників світських наукових кіл у їхньому (доволі скептичному) ставленні до духовної освіти взагалі.
З початку 90-х років минулого століття (з часу, коли, власне, й почали по всій території України відкриватись духовні навчальні заклади) виникла проблема, котру ми намагаємося ось уже майже 20 років вирішити. Якщо коротко, то цю проблему (яка пов’язана, в першу чергу, із самим невизначеним статусом духовної освіти в державі) можна окреслити у наступних питаннях (на які мені, до речі, доволі часто доводилось відповідати): яке місце у освітянському просторі нашої держави займає духовна освіта? Чи визнаються дипломи Семінарії (чи то Академії) на рівні держави? Який рівень акредитації має Ваша Академія? Водночас, постав і ще цілий ряд не менш важливих питань: який соціальний статус студентів класичних духовних шкіл? Який статус викладачів класичних духовних шкіл (питання трудового (чи педагогічного) стажу роботи)? Чи є можливість у студента Семінарії (чи Академії) продовжити власну освіту вже в іншому, світському ВНЗ? І такого роду питань є дуже багато.
З огляду на це, повторюсь, сам факт внесення «Богослів’я», як спеціальності якою може проводиться захист дисертацій є, загалом, позитивним.
Однак, є тут й інший, якщо бажаєте, «зворотній» бік, цього питання. Мене особисто не може не турбувати той факт, що весь загал богословської науки (у всій її повноті і складності) «одним розчерком пера» безапеляційно передано до галузі науки «Філософські науки». Це справді велика проблема, яка якнайкраще показує рудименти радянського способу мислення та й самі підходи в галузі освіти. Адже у всіх (світських!) університетах Західної Європи існували й існують цілком самодостатні теологічні і філософські факультети і жодним чином ніхто не намагається їх «об’єднати» в одну галузь знань. На Заході зрозуміло всім і кожному, що філософія – це філософія, а богослів’я – це дещо зовсім інше, це інша галузь знань. Прикро, але такого розуміння, як на мене, на даний час у нашій державі немає.
Не з’ясованим і не зрозумілим (як на мене) залишається і ще одне, дуже важливе, питання. Стосується воно того, де власне будуть проходити ці нові, вже «визнані» державою захисти кандидатських чи докторських робіт з богослів’я. Адже (принаймні як я це розумію) захист дисертаційного дослідження, з подальшим його затвердженням у ВАК України, може відбуватись, що найменше, у навчальному закладі, який має державну акредитацію! А таких навчальних закладів в Україні є лише 2: Український католицький університет (м. Львів) (ОКР «бакалавр», «магістр») та Національний університет «Острозька Академія» (ОКР «магістр»). Звичайно, у світських навчальних закладів (де є філософські факультети) існує дуже багато (!!!) Спеціалізованих Вчених Рад по захисту дисертацій….Отож, чи не доведеться нашим аспірантам захищатись у філософів? До того ж слід пам’ятати, що про визнання (а, відповідно, і про включення з правом голосу до числа членів вищезгаданих спеціалізованих вчених рад) наших фахівці-богословів, на разі, не йдеться).
Постає питання: а як же ми? Що робити із тими людьми, які впродовж останніх 15 років успішно захистили свої наукові розробки у Вчених Радах духовних навчальних закладів? Правильно, тут зберігається своєрідний «status quo» – ці науковці і далі залишаються «невизнаними», «недержавними»…. Що робити із наявними вже на сьогодні і діючими вже впродовж багатьох років Спеціалізованих Вчених Рад по захисту дисертацій за спеціальністю «Богослов’я» у класичних духовних школах? Скасувати? А що отримуємо ? Це питання також відкрите.
Будемо сподіватись, що робота, яка розпочалась, буде продовжуватись і духовній освіті, нарешті, вдасться зайняти гідне місце у науковій спільноті нашої держави».