Резолюція Круглого столу
«Етичні проблеми репродуктивних технологій»
(27 листопада 2025 р., КПБА)
Погоджено учасниками Круглого столу після дистанційного обговорення 8 грудня 2025 р.
- Допоміжні репродуктивні технології (ДРТ) не є ізольованою темою, але тісно переплітаються із глибокими богословськими принципами, що стосуються гідності людської особистості, шлюбу і продовження людського роду, святості та мети земного життя. Вони потребують ґрунтовного осмислення богословами, медиками, юристами, філософами, психологами та іншими фахівцями, дотичними до цієї сфери, яка є проблематикою біоетики як «етики життя».
- Православна Церква розглядає людину як створену за «образом і подобою Божою» (Бут. 1:26). Кожна людська істота є унікальною, неповторною і безцінною вже з моменту зачаття. Згідно з православною соціальною концепцією «За життя світу» земний шлях людини починається від зачаття в утробі матері та проходить через дитинство, зрілість і завершується фізичною смертю її тіла. Однак, людина є не просто результатом фізичних процесів. Життя, яке розпочинається вже в мить зачаття, охоплює не лише біологічні, а й складні психологічні, соціальні та духовні аспекти. Відтак у християнському розумінні право дитини на етичне ставлення є абсолютним від самого початку її існування, і тому християнам заборонено проливати невинну кров на будь-якому етапі розвитку людського організму.
- Водночас Церква, медики і правники погоджуються з тим, що внаслідок застосування допоміжних репродуктивних технологій нове індивідуальне людське життя зароджується in vitro – в процесі злиття гамет протилежної статі з утворенням зиготи — особливої клітини, здатної у природних умовах відтворити цілісний живий організм із супутнім плодовим апаратом. Такі уявлення підтверджуються класичними знаннями біології та ембріології, що ґрунтуються на засадах молекулярної генетики і співвідносять зачаття з процесом запліднення яйцеклітини. А тому право на захист та етичне ставлення до ембріона in vitro починається з моменту утворення зиготи.
- У церковній традиції зачаття Христа святкується в день Благовіщення, а у час відвідин згадується радісне тріпотіння Іоана Хрестителя в утробі матері при зустрічі з вагітною Богородицею. Ці свідчення підкреслюють, що кожна людина ще в утробі є духовною істотою, покликаною радіти в присутності Бога.
- Церква очікує, що подружні пари будуть відкриті до дару зачаття, водночас визнаючи наявність духовних, фізичних, психологічних чи фінансових обставин, які можуть спонукати тимчасово відкласти народження дітей або, у виняткових випадках, утриматися від нього. Православна традиція не має догматичних заперечень щодо використання у шлюбі безпечних і неабортивних методів контрацепції як тимчасової поступки обставинам, підкреслюючи важливість знання і поширення методів природного планування сім’ї.
- Біологічне батьківство не є єдиним способом реалізації любові: щастя батьківства може бути досягнуте через усиновлення або опіку. Церква також не заперечує проти певних репродуктивних технологій, що можуть допомогти подружнім парам, які щиро бажають мати дітей, але не можуть зачати їх природним способом.
- Водночас Церква не може схвалити методи, що призводять до знищення «зайвих» запліднених яйцеклітин. Основним критерієм оцінки будь-якої репродуктивної технології має бути невід’ємна гідність і неповторна цінність кожного людського життя. Це включає повагу до священних взаємин у шлюбі та цілісності подружнього союзу. Практики екстракорпорального запліднення (ЕКЗ), які передбачають відбір «кращих» ембріонів та «утилізацію» інших, є неприйнятними, оскільки суперечать принципові цінності кожного людського життя.
- Усі діти однаково бажані в Тілі Церкви й не несуть відповідальності за обставини свого зачаття. Церква зобов’язана уділяти Таїнство Хрещення кожній дитині, незалежно від того, яким чином вона була зачата або всиновлена.
- Сучасний підхід до ДРТ в Україні, що фактично ґрунтується на принципі «дозволено все, що не заборонено», потребує детальнішого й системного законодавчого врегулювання. Законопроєкти, які регулюють сферу ДРТ, не повинні перетворювати людський ембріон на майно. Репродуктивні клітини і тканини, а також ембріони людини мають розглядатися як особисте немайнове благо, невіддільне від людської гідності, а тому їх використання не може бути джерелом прибутку.
- Церква критично ставиться до комерційного сурогатного (замінного) материнства через ризики торгівлі людьми. Водночас вона не відкидає можливості альтруїстичного (безоплатного) «замінного материнства» за умови неухильного дотримання принципу гідності жінки, яка надає таку допомогу. Чинне законодавство не визначає в достатній мірі права, обов’язки та гарантії жінок, залучених до програм замінного материнства, подружніх пар та дітей, народжених за допомогою ДРТ. Необхідно законодавчо визначити істотні умови договорів у цій сфері для запобігання зловживанням.
- Додаткового врегулювання також потребують питання постмортального використання репродуктивних клітин та тканин, а також ембріонів людини, визначення прав на їхнє спадкування батьками чи родичами померлого, а також їх подальшої долі у разі відсутності спадкоємців.
- Держава має створити належні умови для функціонування державних кріобанків репродуктивних клітин та тканин, а також ембріонів людини і визначити порядок їх отримання, використання, обліку та аналізу.
- Стрімка комерціалізація ДРТ несе ризики торгівлі органами та людьми, зокрема через можливість використання ембріонів як джерела стовбурових клітин. Етичною альтернативою «утилізації» вже існуючих кріоконсервованих людських зародків може стати їх донорство — репродуктивне усиновлення через виношування і народження.
- Потрібно законодавчо закріпити можливість у чітко визначених випадках переміщення репродуктивних клітин та тканин, а також ембріонів людини через державний кордон. У цьому контексті слід визначити перелік послуг з ДРТ, що можуть бути надані іноземним громадянам, які перебувають на території України на законних підставах (лише у випадку, якщо аналогічні послуги не заборонені в країні їх громадянства).
- Сучасна наука продовжує накопичувати дані щодо ефективності та можливих ризиків ДРТ у генеалогічній перспективі. Це вимагає обережності, особливо з огляду на неврахування епігенетичних чинників природного зачаття. Додаткового наукового вивчення потребують уже відомі дані про складні ендокринно-метаболічні, регуляторні, клітинно-генетичні (включно з мікрохімеризмом), вірусно-генетичні, імунні, нейробіологічні та нейропсихологічні зв’язки між матір’ю та плодом, що формуються впродовж вагітності й залишають тривалий, інколи пожиттєвий слід у їхніх організмах. Це треба враховувати при формуванні оцінок щодо природи відносин між «замінною матір’ю» і дитиною, а також безпеки цього методу лікування безпліддя.
- Учасники круглого столу вважають надзвичайно важливими зустрічі медиків, богословів, юристів та інших фахівців у процесі обговорення законопроєктів, пов’язаних із ДРТ. Спільний діалог дозволяє бачити проблему комплексно та почути позиції всіх сторін. Наука досліджує природні процеси та створює нові технології; юристи формують правила, що забезпечують права та справедливість; медицина дбає про здоров’я людини у всій його повноті; Церква ставить етичні й моральні питання та веде діалог із державою, науковцями й суспільством. Лише у співпраці можливе творення етичних орієнтирів для морального осмислення та духовного розрізнення в умовах стрімкого розвитку медичних і технологічних можливостей.