До 126-річчя НУБіП на території університету з’явилася нова патріотична локація – сквер пам’яті випускників, студентів, викладачів, співробітників університету, воїнів-героїв, які загинули за свободу і незалежність України в боротьбі проти російських загарбників.
До відкриття скверу пам’яті долучилася делегація на чолі з ректором Київської православної богословської академії, професором, доктором наук із богослів’я протоієреєм Олександром Трофимлюком, проректором із наукової роботи КПБА професором, доктором наук із богослів’я протоієреєм Віталієм Клосом та священником Сергієм Бовкуном.
За десять останніх років війна забрала більше ста випускників вишу, з них 22 студентів нинішнього покоління. Студент гуманітарно-педагогічного факультету Леонід Грищенко вивчав психологію, та війна змусила юнака опановувати зовсім інший фах – мистецтво військового. Захищаючи Україну, він загинув під Вугледаром 26 травня 2023 року.
Саме увіковічнення пам’яті про Леоніда надихнула його наречену Антоніну Коваленко на ідею облаштування такого скверу. А власне проєкт розробила і супроводжувала його втілення випускниця ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП Альона Ічанська.
Основу композиції складає стела, зварена з протитанкових їжаків, які були встановлені на блокпостах на підступах до Києва на самісінькому початку повномасштабної війни. Ці протитанкові загородження, як і залізобетонні блоки (що теж перекривали агресору танконебезпечні напрямки, а віднині відіграють роль лавочок для відпочивальників), привезли волонтери. Зелену зону скверу доповнили декоративні рослини, властиві природі України.
Зовсім поруч – університетський меморіал, де поховані такі ж юні студенти, які захищали Київ від фашистів у далекому 1941 році. Тож вибір місця для скверу на вшанування пам’яті Героїв нової доби став невипадковим.
Кривавий мартиролог російсько-української війни, на жаль, постійно поповнюється, відкриваючи мітинг-реквієм, зазначив ректор університету Станіслав Ніколаєнко. І для того, щоб не забувати про цих героїв, щоб їхня справа продовжувала жити, щоб на їхньому прикладі ми продовжували готувати справжніх фахівців і патріотів, – нації якраз і потрібні такі місця сили.
Сквер у нинішньому його стані – це, певно, перша лінія: пізніше тут з’являться і меморіальні дошки з іменами полеглих. Дуже б хотілося, щоб цих імен було небагато, але війна – річ жорстока.
На відкриття приїхали і батьки героя – тато Леонід Миколайович та мама Зінаїда Іванівна. І власне ініціаторка ідеї Антоніна: цей сквер – це не місце скорботи, а місце пам’яті, місце данини життю, – дякуючи ректору і колективу університету за розуміння і підтримку, людям, причетним до реалізації цього патріотичного проєкту, щиро сказала вона.
А потім були хвилина мовчання, перерізання стрічки і квіти. Хоча, власне, перші квіти до підніжжя пам’ятного каменю лягли ще до офіційного відкриття скверу – від випускників минулих років, які традиційно збираються в університеті на свої зустріч.
А сьогодні, коли університетська громада зібралася вже на офіційне відкриття, їх було значно більше. Пам’ять, як і весна, не знає браку повені.
