26 лютого 2024 року на 59-му році життя після тривалої хвороби спочив у Бозі завідувач кафедри церковно-практичних дисциплін та директор Інституту Церкви і суспільства Київської православної богословської академії, кандидат наук із богослівʼя, професор Святослав Михайлович Чокалюк.
За участю професорсько-викладацького колективу та студентів Київської православної богословської академії ректор КПБА протоієрей Олександр Трофимлюк очолив панахиду за упокій спочилого в Бозі професора в академічному храмі святого апостола Іоана Богослова.
Цього ж дня труна з тілом спочилого була принесена в кафедральний собор преподобної Параскеви Сербської міста Чернівці, де преосвященний єпископ Чернівецький і Буковинський Феогност із собором єпархіального духовенства звершив панахиду.
Після прощання зі спочилим домовина відбула до міста Обухів Київської області, де проживав професор. У храмі на честь святого апостола першомученика й архідиякона Стефана м. Обухів до часу поховання студенти Київської православної богословської академії читали невсипущий псалтир та служилися заупокійні літії, підносячи молитви за упокій душі спочилого. Одну з них очолив вікарій Київської єпархії єпископ Білогородський Іоан (Швець).
У храмі на честь святого апостола першомученика й архідиякона Стефана м. Обухів 28 лютого 2024 року звершили відспівування новопреставленого професора Київської православної богословської академії Святослава Михайловича Чокалюка.
З благословіння Предстоятеля автокефальної Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Епіфанія заупокійну Божественну літургію очолив єпископ Чернігівський і Ніжинський Антоній, якому співслужили голова Управління духовної освіти і богословської науки Православної Церкви України, ректор КПБА професор протоієрей Олександр Трофимлюк, секретар Київської єпархії, доцент КПБА протоієрей Михайло Лесюк, численне духовенство з Київщини та різних куточків України.
За літургією проповідував відповідальний редактор науково-публіцистичного часопису «Церква і суспільство», викладач КПБА протоієрей Андрій Дудченко:
«Ми чули парадоксальні слова. Господь каже: «Хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерті до життя» (Ін. 5: 24). І це дійсно може бути парадоксом, бо ми звикли, що для всіх має бути суд.
Зустріч із живим Богом може бути різною, адже хтось чекає на це все життя. Той хто вірить, той уже перейшов від смерті до життя, не чекаючи смерті, так ми можемо жити вічним життям. І в цей скорбний день для нашої духовної школи я хочу побажати усім нам життя!
Із вдячністю до Бога та нашого наставника ми зараз завершуємо цю Літургію. Ми доручаємо піклування Господу – Тому, Хто створив, Хто спас, Хто приведе до життя кожного з нас. Хай Господь прийме нашу вдячність, наші молитви і дарує життя!».
Після Літургії чин похорону звершив Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній.
Разом з Його Блаженством молилися архієпископ Яготинський Олександр, архієпископ Луганський і Старобільський Лаврентій, архієпископ Тернопільський і Бучацький Тихон, архієпископ Вишгородський Агапіт, єпископ Фастівський Володимир, єпископ Чернігівський і Ніжинський Антоній, єпископ Васильківський Єфрем, ректор КПБА протоієрей Олександр Трофимлюк, колектив та студенти академії, численне духовенство з Київщини та різних куточків України, рідні, близькі та друзі новопреставленого Святослава Чокалюка.
За богослужінням співав академічний хор КПБА під керівництвом регента Юрія Тищика.
Предстоятель Православної Церкви України звернувся до присутніх зі словом:
«Ми зібралися у цьому храмі, щоб провести в останню дорогу усім нам відомого професора Святослава Михайловича Чокалюка, який прожив насичене життя, зробивши багато справ які стосуються навчання майбутніх пастирів Церкви Христової.
Саме він був в основі відродження наших духовних шкіл. Якщо ми пригадаємо 90-ті роки, то все починалося дуже складно. Знайшлися ті, які не побоялися, і прийняли рішення бути в основі відродження Української Церкви, а це не можливо без відновлення і духовних шкіл. В основі цього став митрополит Даниїл, брат спочилого.
Святослав робив усе залежне, щоб навчання було на високому рівні. Він долучався до багатьох різних проектів. Багато добрих корисних справ зроблені та покладені ним на вівтар нашої Православної церкви України!
На жаль, щонайменше останні 5 років він боровся із хворобою, яка привела до таких наслідків. Навіть в останні дні усі дивувалися його витримці, наскільки він духовно сильний.
Природньо, щоб усі помирали у похилому віці. Та знаємо, що й плоди дозрівають по різному. Залежить від того, як прожив це життя, та чи успадкує життя у Царстві Небесному.
Наш обов’язок – пам’ятати й молитися, бо молитва є джерелом заспокоєння і проявом любові до спочилого. Життя не завершується тут, а продовжується у вічності.
Проводжаючи в останню путь, підносимо наші молитви і благаємо у Бога, щоб простив провини його вільні і невільні, бо немає людини, щоб жила б і не згрішила.
Нехай Господь дарує йому нетлінний вінець у Царстві Небесному».
Погребіння спочилого відбулося на центральному обухівському цвинтарі.
