7 лютого 2021 року ректор КПБА, проф. прот. Олександр Трофимлюк звершив літургію в Свято-Покровському соборі Солом‘янського району міста Києва.
Настоятелю собору співслужили декан богословського факультету КПБА прот. Ярослав Романчук, доцент кафедри богослів’я прот. Сергій Цьома, священик Михайло Павлюк, священик Андрій Григораш, протодиякон Богдан Гайдай, диякон Микола Кучер.
Зі словами проповіді до парафіян звернувся священик Андрій Григораш:
“Питання сліпоти має два виміри – тілесну і духовну. Обидві вади становлять неабияку перепону для повноцінного життя людини. Особливо важким є духовна сліпота, що є моральним захворюванням, котрим більшою чи меншою мірою страждає кожен. Що означає для нас духовне прозріння і чи дійсно ми його прагнемо?
Христос з гуртом людей входить у Єрихон, де на шляху їх зустрічає сліпець Вартимей. Своїми криками він привертає увагу не лише людей, яких обурює його вереск, але й самого Христа.
Христос на заклики Вартимея запитує його: Що ти хочеш від мене? Чи не видається нам дивним це запитання, адже очевидно, що сліпий очікує від чудотворця тілесного зцілення?
Простота Христового питання видається лише на перший погляд такою, оскільки сам сліпець очевидно не до кінця усвідомлює усього тягаря зрячості.
Досі його сліпота була кормом і покрівлею для нього, що не порушувало його звичного ритму життя, але чудесне прозріння ставить перед ним нові вимоги відповідальності за власне життя. Подія зцілення кардинально змінить його життя і відтепер він повинен бути готовим до боротьби за власне існування.
Ми, які прагнемо духовного прозріння, мабуть також не достеменно усвідомлюємо всієї відповідальності власного бажання. Адже прозріти духовно вимагає від нас побачити речі, якими вони є: власну ницість, яку ми не бачили через сліпоту, образ Божий у ближньому, який ми не помічали за ширмою власної гріховності, руку Божу у важких обставинах нашого життя.
Ось, що означає на ділі зцілення тілесне для Вартимея і що означатиме для нас зцілення духовне. Тож подумаймо спершу про власні бажання перш, ніж їх висловлювати у молитвах, пам’ятаючи, про те, що не під силу самій людині, можливе у парі з Богом. Це ж стосується і тягаря відповідальності за свідоме життя зрілої людини.”
Прес-служба КПБА