Друк

Митрополит Епіфаній: Тривають спасительні дні, коли звершується примирення Бога з людьми

IMG 5289В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа

Дорогі браття і сестри!

Тривають спасительні дні Страсної седмиці. Дні, в час яких звершились невимовні божественні і промислительні дії, щодо спасіння роду людського. Дні, коли смерть і диявольські муки втрачають силу а набувається примирення Бога з людьми, коли Царство Небесне відкривається для вірних.

Ці невимовні дари милосердя Божого до нас, вимагають і виконання, бути достойними свого покликання і даної нам Господом можливості до наслідування спасіння. Свята Церква, турбуючись про спасіння своїх дітей, піснеспівами і євангельськими читаннями спонукає в нас силу і нестримне бажання досягнути вічних осель, спонукає нашу душу і застерігає від сну, вічного сну духовного, вимагаючи постійного пильнування. Ось сьогодні ми чули під час Утрені величний піснеспів: «Ось, Жених гряде опівночі, і блаженний раб, що Його знайде несплячим».

Даний піснеспів складений на основі мудрої притчі Господньої, в якій Спаситель уподібнює Царство Небесне десятьом дівам, які взявши світильники свої вийшли назустріч женихові (Мф. 25: 1 – 13).

Святі отці пояснюючи цю притчу говорять, що Жених ‒ це Господь і Бог наш Ісус Христос, Його зустріч ‒ це друге і славне пришестя і Страшний Суд, десять дів, п'ять з яких були мудрі, а п'ять нерозумні ‒ це людство. Одні мудрі ‒ завдяки своїй вірі, християнським чеснотам і добрим справам та готовністю до смерті, інші ж ‒ нерозумні через своє моловір'я чи малодушність до віри, через пристрасне життя і черствість душі.

Як сказано в притчі: «нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи (Мф. 25: 3). «Світильники і олива, ‒ за словами святого Іоана Золотоуста, ‒ це наші душі і милостиня, і взагалі всі добрі справи, які потрібні для спасіння». Нерозумні християни, прийшовши зустріти Господа, не приготувались до зустрічі Небесного Владики. Іншими словами кажучи, не приготували для своїх душ добрих діл милосердя, смирення, любові і терпіння, які могли б забезпечити і підтримувати духовне життя душі.

«Мудрі ж, ‒ як сказано, ‒ взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми» (Мф. 25: 4). Тобто чеснотним життям здобули для себе небесні блага, потрібні для достойної зустрічі Жениха і спасіння. Все наше життя служить підготовкою для достойної зустрічі з Господом. Адже будь-яка душа праведна чи грішна після смерті з'явиться перед лицем Божим для того, щоб скласти звіт перед Його Правосуддям за прожите земне життя. Жоден із нас не уникне цієї участі, бо як говорить святий апостол Павло, всім людям: «визначено один раз умерти, а потім суд» (Євр. 9: 27). Але не тільки померлі, а і живі до того часу постануть перед страшним престолом Господа Слави. Померлі ж вийдуть після воскресіння з мертвих, коли «всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого і, почувши оживуть; і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, ‒ у воскресіння суду» (Ін 5. 25, 29).

В притчі сказано, що жених забарився і всі задрімали й поснули. Це означає, що Господь дає можливість всім людям підготуватися до Його приходу, дає ще час, щоб примножились сини Царства. Люди, ж цей благоприємний час перетворюють на духовний сон. Замість того, щоб здобувати добродійства а через них Царство Небесне, яке береться силою, живуть у гріхах, насолоджуються гріхами, думаючи, що покарання ніколи не буде. Але настане раптово той час, в саму опівніч гріховного життя, коли почується страшний голос: « Ось Жених іде, виходьте назустріч Йому» (Мф. 25:6). Добре буде мудрим християнам, які маючи душі наповнені добрими справами, будуть горіти великою любов'ю до Бога і отримають за це свою нагороду: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Мф. 25, 34). Страшно ж буде грішникам стати перед Господом із душею переповненою тлінням і гріхом. Захочуть вони ввійти в радість праведників, та не зможуть. Страшний осуд приготували вони собі своїм життям: «Ідіть від мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його» (Мф. 25: 41).

Дорогі браття і сестри! Притча про десятьох дів закінчується словами: «Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде» (Мф. 25: 13). Наше життя є постійним очікування приходу Спасителя і зустрічі з Ним. Живімо ж так, щоб ця зустріч стала для нас спасінням і вічним життям у Царстві Небесному, а не вічними муками в геєні вогненній. Встаньмо від сну і розбудімо наші приспані душі, щоб добрими справами спасти їх. Амінь.

ЕПІФАНІЙ,
митрополит Переяслав-Хмельницький
і Білоцерківський