Друк

Протоієрей Петро Зинич

 

zinПротоієрей Петро Зинич – кандидат богословських наук, професор,  професор кафедри богослів'я Київської православної богословської академії.

Дата народження – 13 листопада 1960 р.
День тезоіменитства – 12 липня.
Дата дияконської хіротонії – 21 листопада 1987 р.
Дата священичої хіротонії – 6 березня 1988 р.

Посада

кафедра богослів’я: професор
кафедри.

Учене звання

професор

Науковий ступінь

кандидат богословських наук

Освіта

Ленінградська духовна семінарія: бакалавр богослів’я (1988 р.);
Ленінградська духовна академія: кандидат богословських наук (1992 р.).

Викладання

святоотцівське богослів’я (аспірантура 1 і 2 року навчання).

Нагороди

богослужбові:
митра (1993 р.);
державні:
повний кавалер ордена «За заслуги» І – ІІІ ступенів;
почесна грамота Кабінету Міністрів України;
церковні:
орден Христа Спасителя;
орден святого рівноапостольного князя Володимира Великого І – ІІІ ступенів;
орден святого апостола Іоана Богослова;
орден святого архістратига Михаїла;
орден святителя Миколая Чудотворця;
орден великомученика Юрія Переможця;
орден святих рівноапостольних Кирила і Мефодія;
орден Хреста Господнього (Чорногорська Православна Церква);
відомчі:
знак пошани КМДА;
знак пошани Міністерства оборони України;
відзнаки:
«За сприяння ЗСУ»;
«За сприяння органам МВС»;
«За сприяння органам СБУ»;
відзнака Сухопутних військ України «За службу»;
відзнака Повітряних сил України «Майстерність, честь, відвага»;
медаль «5 літ Повітряним силам ЗСУ»;
почесні звання:
«Народний посол України»;
«Заслужений діяч вищої освіти».

Бібліографія

Кандидатська дисертація: «Пророцьке та патріотичне служіння святого пророка Єремії» (1992 р.).

Автор понад 50 наукових публікацій, зокрема навчального посібника «Патрологія» (К., 2013 р.).

Біографія

Протоієрей Петро Михайлович Зинич народився 13 листопада 1960 року в селі Волосянці Сколівського району Львівської області. Закінчив Ленінградську духовну семінарію (1988 р.) та академію (1992 р.) зі ступенем кандидата богословських наук. 21 листопада 1987 року у Свято-Миколо-Богоявленському соборі міста Ленінграда був рукоположений у сан диякона, а 6 березня 1988 року у Свято-Троїцькому соборі Олександро-Невської лаври – у сан священика. У 1992 році призначений штатним священиком Свято-Володимирського кафедрального собору міста Києва, де проходить своє служіння дотепер. Із 1993 року – викладач Київської духовної академії і семінарії (нині – Київська православна богословська академія). У тому ж році призначений на посаду інспектора Київської духовної академії і семінарії і нагороджений митрою. У 1999 році присвоєно вчене звання доцента, а в 2007 році – професора. Із 2001 по 2010 рік – завідувач кафедри богослів’я Київ- ської православної богословської академії. Із 2002 по 2012 рік – інспектор Учбового комітету при Священному Синоді УПЦ Київського Патріархату. 25 березня 2003 року постановою вченої ради Української технологічної академії присвоєне звання академіка, у 2004 році – доктора історичних наук, а в 2005 році – професора. Бере активну участь у різних наукових і громадських заходах. Читав лекції з історії Церкви, християнської етики в Київському національному університеті ім. Т. Г. Шевченка, Національному технічному університеті «Київський політехнічний інститут», Лінгвістичному та Європейському університетах, Національній академії оборони України, Національній академії внутрішніх справ, військовому ліцеї ім. І вана Богуна, Науково-дослідному центрі криміналістичної експертизи МВС України. Як науковий керівник підготував понад 30 кандидатів наук, зокрема і світських вузів. Одружений, виховує сина і доньку.